Леонардо да Вінчі

Оглавление

Алла Росоловская. Леонардо да Вінчі

Розділ перший, в якому розповідається про народження Леонардо да Вінчі та про його батьків

Розділ другий, в якому розповідається, чому батько вирішив допомогти Леонардо стати художником

Розділ третій, що розповідає, чому і як Леонардо почав навчатися у майстерні Веррокіо

Розділ четвертий, в якому йдеться про Флоренцію та про те, чому Леонардо передчасно закінчив навчання

Розділ п’ятий, в якому розповідається ще трохи про П’єро да Вінчі та про те, як Леонардо продовжує вчитися

Розділ шостий, в якому ми знайомимося з Леонардо як із художником та дослідником людського тіла

Розділ сьомий, в якому трохи розповідається про характер молодого художника, а також про суд над ним

Розділ восьмий, в якому маестро вирішує виїхати з Флоренції

Розділ дев’ятий, де розповідається про Мілан та про переїзд

Розділ десятий, з якого ми дізнаємося про Леонардо як оповідача, поета, співака та музиканта

Розділ одинадцятий, в якому йдеться про да Вінчі як про винахідника зброї

Розділ дванадцятий, в якому Леонардо постає перед нами як архітектор та інженер-будівельник

Розділ тринадцятий, з якого ми дізнаємося про «Мадонну в гроті» (або «Мадонну в скелях») та про інші картини, написані художником у Мілані

Розділ чотирнадцятий, в якому йдеться про грандіозні свята в Мілані

Розділ п’ятнадцятий, з якого ми дізнаємося про вчених, приятелів Леонардо, та про його Вітрувіанську людину

Розділ шістнадцятий, в якому йдеться про мрію Леонардо літати та про її здійснення

Розділ сімнадцятий, з якого ми дізнаємося ще дещо про маму Леонардо, про його друга та учнів

Розділ вісімнадцятий, в якому Леонардо створює картину «Таємна вечеря»

Розділ дев’ятнадцятий, в якому йдеться знову про бали, новий спектакль і про… робота

Розділ двадцятий, що розповідає про статую під назвою «Кінь»

Розділ двадцять перший, в якому Леонардо залишає Мілан

Розділ двадцять другий, в якому подорожні відвідують Падую та Венецію

Розділ двадцять третій, що розповідає про підводний човен і водолазний костюм

Розділ двадцять четвертий, в якому йдеться про зміни, які відбулися у Флоренції, про нових друзів і про нову картину

Розділ двадцять п’ятий, що розповідає про службу і про дружбу

Розділ двадцять шостий, з якого ми дізнаємося про «поєдинок» з Мікеланджело

Розділ двадцять сьомий, з якого ми дізнаємося про Джоконду

Розділ двадцять восьмий, в якому Леонардо знову опиняється в Мілані

Розділ двадцять дев’ятий, в якому йдеться про анатомію

Розділ тридцятий, в якому знову йдеться про війну та про польоти

Розділ тридцять перший, в якому розповідається, чим Леонардо займався в Римі

Розділ тридцять другий, з якого ми дізнаємося, чому Леонардо поїхав з Риму та як він потрапив до Франції

Розділ тридцять третій, в якому йдеться про останні роки життя Леонардо і про те, чому ж усе-таки його називають великим ученим

Розділ тридцять четвертий і останній

Книги

Телепередачі

Сайти. Вікіпедія

Отрывок из книги

На півночі сонячної Італії, на захід від Флоренції, є невеличке містечко Вінчі. Воно затишно розташувалося серед засніжених гірських вершин, оточене лісами, садами та виноградниками.

П’ятсот років тому однією з найбагатших і найзнатніших родин у ньому була сім’я нотаріуса Антоніо да Вінчі. «Да Вінчі» означає «із Вінчі». Старший син Антоніо, П’єро, теж був нотаріусом і служив правителю Флоренції. В ті часи кожне італійське місто було окремою державою. Неаполь, Рим, Флоренція, Мілан та інші міста були так само незалежними державами, як Франція чи Англія. Міста-держави між собою торгували, дружили або воювали. Вони об’єднувалися тільки для спільного військового походу або для якихось святкувань.

.....

Хлопчик сумував за мамою, тому іноді втікав від своїх дбайливих родичів і няньок. Він бігав до Катерини, що жила зовсім близько. Вона лагідно обіймала сина та цілувала його золоті кучері. Потім довго гладила по голові та дивилася, усміхаючись, у широко розплющені, блакитні, блискучі від цікавості оченята. Аж доки малюк не біг назад або ж по нього не приходив дядечко.

Найбільше від усіх часу з хлопчиком проводив його дядечко Франческо. Антоніо да Вінчі називав молодшого сина ледарем, бо той не хотів бути нотаріусом, як П’єро. Але для Леонардо дядько Франческо був найкращим у світі – адже він любив малого. Цей юнак першим пробудив таланти Леонардо. Він розповідав племінникові про все: про життя, людей, природу, про рослини та про тварин. Він першим показав хлопчикові, як влаштований світ. Навчив спостерігати та бачити прекрасне у всьому, що їх оточувало. Франческо підтримував і розпалював в юному Леонардо цікавість, пристрасне бажання дізнаватися, як же все навколо працює, з чого складається: квітка, коник, дерево.

.....