«Король болю» – новий авантюрний роман Богдана Коломійчука. Дія твору відбувається в XVI столітті у Львові, Поморянах, Кракові та інших містах давньої Речі Посполитої. Тут знову з’являються герої, знайомі читачеві з першої книги автора «Людвисар. Ігри вельмож»: майстерний стрілець і фехтувальник Христоф, найманці Казимир та Орест, лікар Домінік Гепнер та інші.
В 1572 році помирає король Речі Посполитої Сигізмунд ІІ, забираючи з собою безліч таємниць. Та одну він мусить передати в надійні руки, навіть якщо доведеться домовитися з самою Смертю про ще один день життя… Середньовіччя представлене в романі цікаво та захоплююче, а карколомні містичні та еротичні пригоди персонажів роблять цю книгу однією з найкращих у доробку Коломійчука.
Оглавление
Богдан Коломійчук. Король болю
Розділ І. Дивні постояльці
Розділ ІІ. Авдієнція в Його Величності Сігізмунда ІІ
Розділ ІІІ. Поморянський алхімік
Розділ IV. Монастир святого Франциска
Розділ V. Демони лісу
Розділ VI. Три діжки пива від абата Купідури
Розділ VII. Нічна партія в шахи
Розділ VIII. Коханка Короля болю
Розділ ІХ. Дні й ночі А Лемберзі
Розділ Х. Острів Асмодея
Розділ XI. Кам’яниця консула Венеції
Розділ ХІІ. Любов і смерть у світі живих
Епілог
Отрывок из книги
З-над Вісли потягнуло прохолодою. Свіжий подих вітру пробивався до напівтемних затхлих покоїв крізь відчинені вікна, плутаючись і тріпочучи в довгих шовкових шторах, мов зграї птахів у сітях. Було досить пізно, але всередині ніхто не запалював свічок.
З глибини кімнати почулося чиєсь болісне зітхання, а потім кволі обережні кроки. Поступово звідти вийшов худий високий чоловік, що з усіх сил намагався триматися рівно. Вдавалося це йому ціною гострого болю в спині. Пройти з одного краю покоїв до іншого було несамовитою мукою. Чоловік ішов повільно, чередуючи кроки так, мовби ноги мав свинцеві. При цьому, послуговувався міцним різьбленим ціпком, що вдарявся час від часу в кам’яну підлогу.
.....
– Ваша милосте… – уклонився йому Христоф, – не сподівався зустріти вас ось так несподівано…
– Все земне наше паломництво – суцільна несподіванка, – по-філософському сказав Фірлей, – ти, либонь, і гепнутись посеред вулиці не сподівався.
