Книга «По цей бік Потойбіччя: запрошення до майбутньої філософії спільності» Бориса Поломошнова – це книга-виклик. Виклик не тільки й не стільки змісту одного з найбільш грандіозних творів Фрідріха Ніцше («По той бік добра і зла. Прелюдія до філософії майбутнього»), скільки виклик самому Потойбіччю. А воно, Потойбіччя, за визначенням автора, є цариною дурості, підлості, заздрості. Тобто всього того, що знаходиться «по той бік» розумності й людяності. Всього того, що народжується в головах людей як принизлива, потворна мутація пронизливих думок і прекрасних почуттів. Книга призначена для широкого кола читачів, які прагнуть розібратися у таємницях буття, для мислячих й допитливих шукачів правди та справедливості, для кожного, хто прагне розібратися в природі Добра і Зла.
Оглавление
Борис Поломошнов. По цей бік Потойбіччя: запрошення до майбутньої філософії спільності
ВІД АВТОРА
ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧИТАЧА
ПЕРЕДМОВА
I. ПРО АЛЬТЕРНАТИВУ АЛЬТЕРНАТИВІ
1. МІЖ СЕНСОМ І НОНСЕНСОМ
2. ОБИРАЮЧИ ГІДНЕ
3. ШЛЯХ ДО СПІЛЬНОЇ МЕТИ
II. ПРО ЄДНІСТЬ СВІТУ
1. ЄДИНИЙ В РІЗНОМУ
2. СВІТЛО – З ТЕМРЯВИ
3. «ЧАС НЕ ЧЕКАЄ»
III. ПРО ЄДНІСТЬ СВІТУ
1. ВІД УСВІДОМЛЕННЯ ЄДНОСТІ СВІТУ ДО УСВІДОМЛЕННЯ ЄДНОСТІ СВІТОГЛЯДІВ
2. ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ ДОКАЗИ ІСНУВАННЯ БОГА ТА ШІСТЬ ДОКАЗІВ НЕІСНУВАННЯ ЙОГО
3. ЩЕ РАЗ ПРО БЕЗСМЕРТЯ ДУШІ
4. ДУХ І ФОРМИ ЙОГО ІСНУВАННЯ
IV. ПРО ПЕРЕДБАЧЕННЯ Й ПРО ПЕРЕДБАЧУВАЛЬНИКІВ
1. КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРЕДБАЧЕНЬ
2. ОРАКУЛИ: РОЗВІДНИКИ МАЙБУТНЬОГО чи ОКУПАНТИ СВІДОМОСТІ?
3. ОРАКУЛИ: МІФІЧНІ Й РЕАЛЬНІ
V. ПРО ДЕГРАДАЦІЮ Й ПРО РОЗВИТОК
1. РОЗВИВАЄМОСЬ ЧИ ДЕГРАДУЄМО?
2. ВИЗНАЧАЛЬНА ОЗНАКА РОЗВИТКУ
3. ВИГНАНІ З РАЮ
4. БУМЕРАНГ ЄЗУЇТА
IV. ПРО НАШУ ЄДИНУ ПРОБЛЕМУ
1. ПАРАДОКСИ ЛЮДИНИ
2. ЯК НАМ СЕБЕ НАЗИВАТИ?
3. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ, «ЗАПОЗИЧЕНА»… ЯПОНЦЯМИ
4. ЗАПРОШЕННЯ ПРИЙДЕШНІМ
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Література:
Отрывок из книги
Шановний Читачу!
Книжка, яку Ви зараз тримаєте в руках, з’явилася на світ у відгук на численні запити моїх студентів: «Допоможіть розібратися в тому, що з нами відбувається. Й – чому? Чому – саме це? Чому – відбувається? Чому – з нами?».
.....
Ідея толерантності, яка – за задумом тих, хто активно впроваджує її в суспільну практику – має стати панацеєю від утиску меншин (за расовими, національними, релігійними, культурними ознаками, за їхньою ідейною чи іншою орієнтацією, за станом їхнього здоров’я, тощо), набуваючи в суспільній свідомості статусу абсолютизованого принципу, фактично перетворюється в засіб захисту катів від їхніх жертв: якщо толерантність, тобто, терпимість, стає абсолютним, універсальним принципом, то вона має поширюватись, в тому числі, й на осіб фашистської, нацистської, садо-мазохистської, ку-клус-кланівської, педо-зоо-некрофільскої орієнтації – за умови, що вони знаходяться в меншості в суспільстві.
Цінність (не цінність, безцінність) будь-якої думки (як інструменту проникнення в суть речей), будь-якої ідеї (як поєднання об’єктивного знання з суб’єктивною метою), будь-якого принципу (як такої ідеї, що наскрізь пронизує всю концепцію чи доктрину) виявляється через доведення її (його) до логічного завершення.
