Отрывок из книги
То був яскравий холодний квітневий день. Годинник пробив першу пообідні. Вінстон Сміт, притиснувши підборіддя до грудей і щулячись від пронизливого вітру, швидко ковзнув у скляні двері Дому Перемоги, але все ж вихор піску і пилу ввірвався разом із ним.
У під’їзді тхнуло вареною капустою й старими килимами. До стіни навпроти входу хтось пришпилив кольоровий плакат, мабуть, занадто великий для цього місця. На ньому було зображено тільки величезне, завширшки більше як метр, обличчя людини років сорока п’яти з грубуватими, але привабливими рисами й густими чорними вусами. Вінстон попрямував до сходів. Мабуть, не варто було витрачати час на виклик ліфта, бо навіть у найкращі часи він майже не працював, а тепер електроенергію, відповідно до програми економії, взагалі вимкнули в денний час, бо вже почалася підготовка до Тижня Ненависті. Вінстон мав здолати сім сходових клітин. Він ішов повільно і кілька разів відпочивав: йому вже тридцять дев’ять років, і до того ж на правій нозі у нього варикозна виразка. Зі стін кожного майданчика, прямо навпроти дверей ліфта, на нього дивилося величезне обличчя.
.....
У найбільшій секції документального відділу – вона була набагато більша за ту, де трудився Вінстон, – працювали люди, чиєю єдиною задачею було вишукувати й збирати всі примірники газет, книжок й інших видань, що підлягають знищенню та заміні. Номер «Таймс», який через політичні переналадки й помилкові пророцтва Старшого Брата передруковувався, можливо, десяток разів, усе одно датований у підшивці минулим числом, і немає в природі жодного примірника, де б спростовувалася ця правда. Книги теж листувалися знову і знову й виходили без згадки про те, що вони переінакшені. Навіть у замовленнях, одержуваних Вінстоном і знищуваних відразу після виконання, не було і натяку на те, що потрібна підробка: йшлося тільки про помилки, спотворені цитати, застереження, помічені, які треба усунути в інтересах точності.
Загалом, думав він, переінакшення арифметики Міністерства Достатку це навіть не фальсифікація. Просто заміна однієї дурниці іншою. Більшість матеріалів, з якими він мав справу, не мали ані найменшого зв’язку з будь-чим у справжньому світі, навіть натяку на такий зв’язок не мали – це була відверта брехня. Статистика в первісному вигляді – така сама фантазія, як і у виправленому варіанті. Найчастіше потрібно, щоб ти висмоктував її з пальця. Наприклад, Міністерство Достатку передбачало випустити в 4-му кварталі 145 мільйонів пар взуття. Повідомляють, що реально зроблено 62 мільйони. Вінстон ж, переписуючи прогноз, зменшив планову цифру до 57 мільйонів, щоб план, як завжди, виявився перевиконаним. У всякому разі, 62 мільйони нітрохи не ближче до істини, ніж 57 мільйонів або 145. Досить імовірно, що взуття взагалі не зробили. Ще швидше, що ніхто не знає, скільки його зробили, і, головне, не бажає знати. Відомо тільки одне: кожен квартал на папері виробляють астрономічну кількість взуття, тоді як половина населення Океанії ходить босоніж. Те саме – з будь-яким документованим фактом, великим і дрібним. Усе розпливається в примарному світі. І навіть не визначиш, яке сьогодні число.
.....
