Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Нарешті свобода!
Мисливець за вампірами
Жертва часникостріла
Вампірські гастролі
Великодушність Польді
Не збудіть вампіра, що спить!
Дивне передчуття Лудо
Непристойна поведінка
Зв’язані одним болем
Концерт у клубі «Бет Чорч»
Опівнічний пацієнт
«Криптон Крекс» – величні та жахливі
Приваблива медсестра
Лиховісний незнайомець
Призвістка біди
П’явки теж закохуються
Кохання у стилі вамп-рок
Закохана Дака
Похолодання
Пристрасті навколо букета
Справа честі
www.vampirbook.tr
Ікласте знайомство
Витівки амура
Побачення з вампіром
Ворог не дрімає
Видіння Лудо
Маскування – запорука успіху
Дивний покупець
Пригоди починаються!
Старий вокзал
У засідці
Пригальмуй – Алі бін Шика пильнуй
Кровожений Ксантор
Ельвіра і Ксантор
В атаку!
Місце зустрічі – вхід у зоопарк
Помста Ксантора
Примирення і ще трохи троянд
Зрадницька шкаралупа
Допомога вже близько
Слава Лудо!
Хто давнє пом’яне…
Щасливе пробудження
Хай живе дружба!
Рок-концерт на березі Біндбурзького озера
Підозріло щасливий кінець
Вампірійсько-українській словник
Вулицю Ліндевег заливало сонце. Перед будинками стояли начищені та наполіровані до блиску автомобілі. Доглянуті клумби майоріли барвистими літніми квітами. М’якенький бездоганний моріг так і вабив прилягти відпочити на зеленому килимку. Проте повсюдне втихомирення, здавалось, оминуло будинок № 21.
Вікна в цьому будинку були забиті дошками й завішані в’язками часнику. Вздовж паркану стирчали жовто-чорні таблички з попередженням про небезпеку. Сам паркан, висотою з людський зріст, обнесли колючим дротом. Усередину просто так не потрапиш: хвіртку замкнено на безліч замків, вхідні двері – також. Мешканець цього дивного будинку носив прізвище Комбаст. Дірк ван Комбаст. Досить довго він провадив таємну й смертельно небезпечну спецоперацію. Дірк ван Комбаст був мисливцем. За вампірами. На жаль, неймовірно хитрі об’єкти полювання вже неодноразово обводили його круг пальця.
.....
Ось уже багато років мати Дірка ван Комбаста перебувала в клініці для душевнохворих. Жінку запроторили туди після заяви, що нібито якось уночі її викрали вампіри, посадили на баню біндбурзької церкви, а самі полетіли геть. Зрозуміло, ніхто тоді не повірив потерпілій. Дірк, щиро кажучи, і сам сумнівався в правдивості її історії, допоки до будинку № 23 не заселилася сімейка вампірів.
Ах, як би йому хотілося в сусіди тиху, скромну, маленьку родину, а ще краще – бездітну пару середніх років, яка б дала лад оцьому розвалищу: пофарбувала б свіжою фарбою, зрізала б зі стін зарості плюща, рівно підстригла моріжок, – щоб цей будинок нарешті став гідним вулиці, на якій стоїть. Та де там! Нові сусіди від самого початку поводилися якось дивно. Тоді ж Дірк і провів власне розслідування, рознюхавши, яку таємницю приховують Цепеші. З’ясувалося, що голова сімейства – лютий вампір, діти – теж вампіри, але тільки наполовину. І лише фрау Цепеш – людина. Це, втім, не робило її менш небезпечною для суспільства: хто знає, на що спроможна жінка, яка живе з цими чудовиськами під одним дахом! Точніше, під одним віком – Дірк на власні очі бачив, як під час переїзду гер Цепеш заносив до хати труну.
.....