Їжа. Італійське щастя
Описание книги
У 2006 році у Москві та Італії одночасно вийшла книжка Олени Костюкович «Їжа. Італійське щастя», що тоді ж була нагороджена в Москві премією Союзу рестораторів, а в Італії премією Союзу книготорговців «Банкарелла». Цей твір було опубліковано в 13 країнах: Китаї, Сербії, США, Канаді, Австралії, Великої Британії, Іспанії та інших. В Україні книжка виходить уперше. До українського видання автором було написано спеціальну передмову, перероблено текст, внесені оновлені дані.
Ця книжка, матеріал до якої збирався протягом 10 років у всіх регіонах країни, знайомить читачів з італійською кухнєю. Автор описує тисячі наїдків, напоїв, приправ (лише до одного виду спагеті їх більше ста!), страв, рецепт виготовлення яких змінюється в кожної із 20 областей Італії. Це своєрідна кулінарна подорож не тільки з півночі до півдня країни, «від Гомера до фаст-фуду», але й цікава розповідь про секрети середземноморської дієти, давні рецепти, про кулінарний календар, еротизм італійської кухні. Окрему частину книги займають глосарії, таблиці, класифікації і специфікації продуктів, що використовуються в італійській кухні. Але це видання не тільки про їжу, воно про країну, про її культуру, свідченням чого є включені до нього численні відгуки видатних людей про кулінарні традиції Італії, нерозривно пов’язані з культурою країни. Книжка призначена тим, хто вивчає Італію, і допоможе зрозуміти країну та її людей через універсальний кулінарний код.
Оглавление
Олена Костюкович. Їжа. Італійське щастя
Il linguaggio universale dell'italia
Універсальна мова Італії
Від автора
Від Мілана до Майдану (Авторська передмова до українського видання)
Фріулі-Венеція Джулія
Саґра
Венето і місто Венеція
Маслинова олія
Трентіно і Альто Адідже[27]
Прочани
Ломбардія
Слоу Фуд
Валле Д’Аоста
Євреї
П’ємонт
«Паста»
Лігурія
Давні дари Америки
Емілія і Романья
Календар
Тоскана
Піца
Умбрія
Процеси приготування
Марке
Нові дари Америки
Лаціум і місто Рим
Середземноморська дієта
Абруццо і Молізе
Демократія
Кампанья та місто Неаполь
Сировина
Апулія
Ерос
Базиліката
Ресторани
Калабрія
Різотто
Сицилія
Тоталітаризм
Сардинія
Щастя
Глосарії, класифікації, таблиці
І. Злаки, трави, овочі, фрукти, гриби
ІІ. Способи приготування м’яса, риби, яєць, овочів
III. М’ясо
IV. Їстівні риби та морепродукти
V. Формати «пасташютт»
VI. Підливи і соуси до пасташютти
VIІ. Поєднання форматів з підливою
Список використаних джерел
Отрывок из книги
«Коли Олена Костюкович дала мені для прочитання цей рукопис, я одразу запропонував їй написати передмову. Я спершу підозрював, буцімто моя покваплива готовність обґрунтована тим, що Костюкович – перекладач моїх творів на російську мову і я в захваті не тільки від любові й старанності, які вона виявляє в роботі з моїми книжками, але також від розуму Олени та широкої освіченості. Та чи достатньо цього, запитував я себе, зважаючи, що я геть не гурман.
До речі, про гурманів. Як на мій погляд, гурман – аж ніяк не той, хто тішиться й радіє перед розкішною canard à l’orange або рясною порцією чорної ікри з млинцями. Зображена особа – це лише нормальна людина з незіпсованим смаком, не шанувальник «Макдоналдса». А під гурманом (gourmet) – любителем поїсти, тонким гастрономом – я розумію такого, хто ладен проїхати сотні кілометрів, щоб дістатися до ресторану, де оту саму canardàl’orange готують у якийсь унікальний спосіб. З усією очевидністю, я до категорії гурманів не належу, оскільки між варіантами: а) швидко поїсти у найближчій піцерії або б) їхати, не кажу навіть двісті кілометрів, але хоча б десять хвилин на таксі, в якусь нову траторію, – завжди оберу варіант швидкої піци.
.....
Авторитетний журналіст правої орієнтації Індро Монтанеллі вмить помітив ляпсус лідера лівих сил, який замірився на еміліанські «тортелліні». Монтанеллі подав сигнал усій Італії, що демократ посмів учинити замах на святе.[9] Але Д’Алема вперто гнув своєї: «Не слід плутати урядовий тортелліні з бойовим тортелліні» («…с’е una differenza tra un tortellino di governo e un tortellino di lotta»).[10]
Що ж, кого боги мають намір покарати, того вони позбавляють, скажімо так, обачності… Ліві в Італії зазнали нищівної поразки буквально за кілька місяців по блюзнірських висловлюваннях про еміліанські вареники. Впала також Болонья, сорокарічна цитадель демократів. Новому антикомуністичному (вперше за повоєнний період) меру Болоньї Джорджо Ґваццалока, м’ясникові, натоптувачеві ковбас і відбивателю відбивних, розумні люди порадили публічно заявити про свою прихильність до «тортелліні».[11]
.....