Через перевал

Оглавление

Роман Іваничук. Через перевал

Частина перша. Море

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

Частина друга. Ґражда

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Частина третя. Зáмок

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

Примітки

Отрывок из книги

Теплохід «Ренесанс» долав відстань від Стамбула до Ізміра. За кормою біліла роздерта навпіл шумовинна дорога, й Северинові, який стояв, спершись на борт, здавалося дивним, як та широка срібна смуга не стуляється й не зникає, нібито корабель розпорює носовим вістрям не воду, а схоплену холодом шкоринку магми, що он сталево вилискує під вечірнім небом, і тільки борозна, прокладена від корми до небокраю, нагадує, що десь там, у глибинах земного нутра, кипить, бурлить і вихоплюється на поверхню гарячими пухирями розпечена до білого лава.

Прокладена в безмежжі моря дорога заспокоювала Северина: роздратування після перемовки з московським письменником Борисом у конференц-залі теплохода пригасло, проте в душі осіла гіркота, спричинена поведінкою поетів, які перетворили літературну дискусію на шабаш, і він знову відчув нехіть до молодих колеґ, хоча дотепер завше намагався їх зрозуміти.

.....

З паузи скористався Теодор, він викотився на се- редину кола і, звівши вгору обидві руки, театрально заволав:

«Initio! Іnitiamus![5] Розпочинаємо літературний вечір українських бардів, витворних майстрів слова, адораторів муз і ґрацій, однак перше слово я з найвищою приємністю надаю нашій чарівній польській гості, вродливішій від морських сирен, які, можливо, в цих морях спокушали колись співами хороброго Улісса, – пані Еліті Пре!»

.....