Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Частина перша
Вступ. Національна політика
Розділ перший. Україна. Оникіїв Яр
Розділ другий. Іван Овсійович і батько
Розділ третій. Маздигін учителює
Розділ четвертий. На станцію
Розділ п 'ятий. Із самої Москви
Розділ шостий. «Сеанс»
Розділ сьомий. На курорти
Розділ восьмий. Утеча з пастки
Розділ дев'ятий. Гапуся у мандрах
Розділ десятий. Похорон старого Бруса
Частина друга
Вступ. Знов Москва. Два добродії
Розділ одинадцятий. Гапуся на допиті
Розділ дванадцятий. «Стуця»
Розділ тринадцятий. Тривога
Розділ чотирнадцятий. Арешт
Розділ п'ятнадцятий. У Чеці
Розділ шістнадцятий. Чудієв
Розділ сімнадцятий. Хоч у Москві служи, а хоч в землі лежи
Розділ вісімнадцятий. У кабінку
Розділ дев'ятнадцятий. У тюрму
Розділ двадцятий. Консиліум
У Москві вночі з бокових дверей Кремлівської стіни у город вийшов військовий, одягнений у шинелю, картуз і чоботи. За ним дверцята в стіні зачинив вартовий. Була місячна ніч. Попід Кремлівською стіною лежала густа та чорна тінь. У ній ледве помітно було авто, що стояло при самісінькій стіні. А над ним і над стіною височіла вартова вежа і блищала бляшаним вершком від місяця. Там було тихо. Вежа відкидала тінь через всю дорогу, чи швидше вулицю, яка відділяє Кремль від міських будинків. На цій вулиці місячний блиск від вистеленого каміння хвилями вилискував у повітрі. І всі височезні будинки проти осередку Московської диктатури полоскалися у місячнім світлі і боками, і дахами, і вікнами. А ті місця, в які місяць не досягав, чорніли, неначе казкові провалля. І з жодного будинку не можна було помітити крізь його вікна із середини світла. Мешканці комуністичної столиці так спали, неначе навмисне притаїлися перед бідою, щоб вона проз їх пройшла і щоб не помітила їх загорнутих у містерію схову.
Військовий, глянувши на місто, потім у тінь на авто, підійшов до його. І шофер сквапно перед ним відчинив двері, і військовий сів і сказав до шофера:
.....
– Ти можеш мені сказати, скільки ти бандитів застрелив у Харківськім допрі?
– Не пам'ятаєш?
.....