Оглавление
Валерій Шевчук. Три листки за вікном
Листок перший. Ілля Турчиновський. Повість
РОЗДІЛ І, де викладено передмову Турчиновського до читальника
РОЗДІЛ II, в якому Турчиновський починає свою розповідь про мандри
РОЗДІЛ ІІІ, в якому Турчиновський оповідає про тишу, яку відчув у своєму садку
РОЗДІЛ IV, у якому Турчиновський оповідає далі про свої пригоди
РОЗДІЛ V, де Турчиновський намагається осмислити те, що з ним діється
РОЗДІЛ VI. де Турчиновський розповідає про нові над ним тортури
РОЗДІЛ VII «Мудрість передвічна». Розум
РОЗДІЛ VIII, де Турчиновський розповідає про нові над ним тортури
РОЗДІЛ IX, де Турчиновський оповідає про своє чудесне звільнення
РОЗДІЛ Х «Мудрість передвічна». Воля
РОЗДІЛ XI, де розповідається про те, як Турчиновського мучило сумління
РОЗДІЛ XII, в якому Турчиновський оповідає про покарання його здирців
РОЗДІЛ XIII, у якому Турчиновський оповідає, як його навідала смерть
РОЗДІЛ XIV «Мудрість передвічна». Гординя
РОЗДІЛ XV, у якому Турчиновський оповідає про неспокій, що його посів у Поповій Горі
РОЗДІЛ XVI, у якому оповідається про те, як Турчиновський дістався до Могилева
РОЗДІЛ XVII, у якому Турчиновський оповідає про свої пригоди в Могилеві
РОЗДІЛ XVIII, у якому Турчиновський оповідає про свою нову скруту й нове щастя
РОЗДІЛ XIX, у якому Турчиновський з'являє про свою несподівану зустріч із колишніми співподорожанами
РОЗДІЛ XX «Мудрість передвічна». Заздрість
РОЗДІЛ XXI, у якому Турчиновський віддається роздумам про себе
РОЗДІЛ XXII, у якому Турчиновський оповідає про ще один свій чудернацький сон
РОЗДІЛ XXIII, у якому Турчиновський оповідає, як його скинули з хорів
РОЗДІЛ XXIV «Мудрість передвічна». Отара
РОЗДІЛ XXV, де Турчиновський оповідає про вічну оману доріг і про дощі
РОЗДІЛ XXVI, у якому Турчиновський оповідає про синову втечу
РОЗДІЛ XXVII, у якому Турчиновський оповідає про своє прибуття до Шклова
РОЗДІЛ XXVIII «Мудрість передвічна». Повстримність
РОЗДІЛ XXIX, у якому Турчиновський оповідає про те, як виставляв він у Шклові свою драму
ІНТЕРМЕДІЯ ПЕРША: «ГЕНДЛЬ ТА ШИНКАР НА КАЧУРІ»
ІНТЕРМЕДІЯ ДРУГА. «КНУР-ФІЛОСОФ»
ІНТЕРМЕДІЯ ТРЕТЯ: «СТРАХ»
РОЗДІЛ XXX, у якому Турчиновський оповідає про свої незлагоди з органістом
РОЗДІЛ XXXI, який можна було б назвати «Пробудження лева»
РОЗДІЛ XXXII, у якому Турчиновський оповідає про те, що його знову відвідала смерть
РОЗДІЛ XXXIII, у якому Турчиновський завершує оповідь про свої пригоди
РОЗДІЛ XXXIV. Отчий дім
РОЗДІЛ XXXV, у якому Турчиновський оповідає про срібні хмари
Листок другий. Петро Утеклий. Повість за судовими актами XVIII століття
РОЗДІЛ І. Сірий спокій
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
РОЗДІЛ II. Петро утеклий перший
1
2
3
4
5
6
7
РОЗДІЛ III. Петро утеклий другий
1
2
3
4
5
6
7
8
РОЗДІЛ IV. Петро утеклий третій
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
РОЗДІЛ V. Знайда
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
РОЗДІЛ VI. Крилатий кінь
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Листок третій. Ліс людей, або «Чорна книга» Киріяка Автомоновича Сатановського
РОЗДІЛ І
РОЗДІЛ II
РОЗДІЛ III
РОЗДІЛ IV
РОЗДІЛ V
РОЗДІЛ VI
РОЗДІЛ VII
РОЗДІЛ VIII
РОЗДІЛ IX
РОЗДІЛ Х
РОЗДІЛ XI
РОЗДІЛ XII
РОЗДІЛ XIII
РОЗДІЛ XIV
Отрывок из книги
Перепрошую тебе, дорогий читальнику, за те, що забираю час, який ти міг би вжити на господарювання, на прогулянку по саду, а коли любиш працю, на догляд того саду. Але мова сьогодні до того, кого захопив неспокій і хто шукає свого саду не у речах матер'яльних, а в іншому, чого прагне неупокорена душа. Такі на цій землі волею божою теж навіщось творяться, і їхнє покликання – жити і дороги, наче їжу, через себе перепускати. Зрештою, такою неупокореною душею, признаюся щиросердно, є і я, тож у цій бесіді з тобою, дорогим читальником, шукаю собі товариша і співбесідника; хай не знаю я тебе і в якому часі житимеш, маю в тобі невідхильну потребу.
Насамперед хочу оповісти одну невелику історію. Повернувшись із церкви, спочивав я по трудах своїх у садку, коли ж побачив, що назустріч мені простує якийсь юнак. Був він добрий на вроду і мав розумні очі. Підійшов під благословення і перепросив мене, що завітав так нагло, але давно прагне зі мною зустрічі й хоче дещо запитатися. Я хитнув головою і запросив гостя сісти в затінку великої яблуні на трав'яній лаві.
.....
Тоді уздрів чоловік, що знову він у пустелі сам і що знову нема йому рятунку від самоти. Жах хльоснув його, ніби батогом, і тонко, пронизливо крикнув він просто в сіре, попелясте небо, з якого тільки й сипалося, що сухе, як попіл, проміння, – помчав, ламаючи потріскані скиби пересохлої землі.
Довкола стрибали сухі сині вогники, і здалося йому, що то земля запалюється. І мчав він швидше й швидше, щоб хутчій покинути цю землю, щоб подолати пустелю і знайти край обітований. Біг він день і другий, біг третій і четвертий. Хапав його за п'яти синій вогонь, грозячи запалити, а жах не зникав з його порожніх грудей.
.....
