Мері та її аеропорт

Оглавление

Евген Положій. Мері та її аеропорт

1. Сусіди

Митрофанович та його війна

Герман та його бажання до рудої мами

Герман та пані Польська

Герман, його мрії та Мері

Сусіди та їхні звичні недільні справи

Герман та його етикетка з-під майонезу

Неділя та її звичайні клопоти

Герман та його потворні менти

Герман та його товариші по нарах

Сусіди та їхні тривоги

Слідчий Романов та його паскудний настрій

Герман та його товариші по нарах

Слідчий Романов та його цікава пропозиція

Сусіди та їхня цікава роль

Герман та його товариші по нарах

Сусіди та їхнє бачення справедливості

Генерал та його ненависть

Герман та його товариші по нарах

Сусіди та їхні тривоги

Менти та їхні несподівані проблеми

Сусіди та їхнє непокоєння

Герман та його товариші по нарах

Сусіди та їхні тривоги

Менти та їхні напруги

Герман та його свобода

2. Че

Мэри и ее кот

Улисс и его странствия

Герман и его месть

Герман и его друг Че

Мэри и ее отец

Герман и его сон

Герман и его друг Че

Герман и его последняя любовь Мэри

Герман, Мэри и ее летчик

Герман и его друг Че

Мэри и ее первая любовь Герман

Герман и его друг Че

Герман и его месть

Герман и его друг Че

Герман, его друг Че и их женщина

Мэри и ее муж-летчик

Герман и его Коктебель

Герман, Коктебель и его жажда мести

Герман и его видение мира

Герман и его централ

Герман и его соседи

Герман и его бегство

3. Помста

Чоловік Мері та його дурна вдача

Герман та його спогади

Мері та її аеропорт

Отрывок из книги

«Їж котлету!» – у сонний мозок, наче цвях, уп'явся старий тріскучий голос. Герман перевернувся на інший бік і сховав голову під подушку. «Не буду!» – відповів чистий дитячий голосок за стіною. «Їж котлету, кому я кажу! – Забивання цвяха продовжувалось чіткими енергійними фразами. – Негайно!» – Але Герман уже знову провалився в сон. Закінчення діалогу прослизнуло десь поруч і стерлося з пам'яті.

Колись він мешкав біля кладовища, і недільними ранками його будив оркестр, який грав Шопена. Грав фальшиво, зате далеко і тихо, тому прокидатися було легко.

.....

Тепер сусіди гадали, чи не за цією справою приходили сюди сьогодні міліціонери, і дружно зійшлися на думці, що цього не може бути.

Нарешті хоч трохи пригріло сонце, і брудні купи снігу почали помалу танути. Йти додому після вранішньої поразки Митрофановичу не хотілось, хоча за годину куріння він уже добряче промерз. «Не вистачає спілкування на нейтральні теми», – Митрофанович згадав про сина та онуків, які давно вже не заходили.

.....