Одного разу на Дикому Сході

Одного разу на Дикому Сході
Автор книги: id книги: 658646     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывы, комментарии: 0 129 руб.     (1,39$) Читать книгу Купить и скачать книгу Купить бумажную книгу Электронная книга Жанр: Современная зарубежная литература Правообладатель и/или издательство: Фолио Дата публикации, год издания: 2016 Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-966-03-7445-4 Скачать фрагмент в формате   fb2   fb2.zip Возрастное ограничение: 16+ Оглавление Отрывок из книги

Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.

Описание книги

Владислав Івченко (нар. 1976 р.) – український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної преміі «Коронація слова». Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані у палаці барона фон Шпіла біля села Шпилівка, що під Охтиркою, починається справжнє полювання. Їх хочуть отримати і червоні, й білі. Здається, здобич уже поруч, але раптом виявляється, що палац барона охороняє чудовисько – величезний і могутній Голем, штучна людина, велетень, зроблений за допомогою ворожіння та кабали віденськими рабинами і проданий за великі гроші фон Шпілу. На честь господаря чудовисько називають Шпилем. Він шість метрів заввишки, йому не завдають шкоди кулі і снаряди, не кажучи вже про холодну зброю. Але є в нього слабке місце – він закохується…

Оглавление

Владислав Івченко. Одного разу на Дикому Сході

Розділ 1. Втеча

Розділ 2. Наздогнати та випередити

Розділ 3. Зустріч Із Вовчою дивізією

Розділ 4. Незвичайний полон

Розділ 5. Небезпечні перегони

Розділ 6. Незвані гості

Розділ 7. Битва на пагорбі

Розділ 8. Сотник розповідає історію і потрапляє в історію

Розділ 9. Москва дає добро

Розділ 10. Великі приготування і небачена битва

Розділ 11. Охтирські пригоди

Розділ 12. Спроба № 2

Розділ 13. Що далі

Отрывок из книги

– Копайте собі могили! – крикнув матрос Жникін і грізно подивився на полонених.

Широкий степ з уже вигорілою під палючим літнім сонцем травою. Посеред степу стояв віз, у який було запряжено двоє заморених конячок, що в’яло крутили хвостами, женучи в’їдливих ґедзів. На возу сидів чоловік років тридцяти у сірих штанях, латаній сорочці, підперезаній шкіряним поясом з кобурою. Чоловіка звали Четвер Загорулько, або просто Чет. Він був широкоплечий, довгорукий, з великою головою, прикритою солом’яним кашкетом. Чет повернувся з царської війни, жив собі вдома, нікого не чіпав, а тепер був мобілізований до Червоної армії.

.....

– Навіщо? – наче не зрозумів Чет.

– Водички попити. З нею, – засміявся хрипко вістовий і кивнув Четові за спину, подивився на Міру. – Хочеш же водички, красуне?

.....

Добавление нового отзыва

Комментарий Поле, отмеченное звёздочкой  — обязательно к заполнению

Отзывы и комментарии читателей

Нет рецензий. Будьте первым, кто напишет рецензию на книгу Одного разу на Дикому Сході
Подняться наверх