Отрывок из книги
Лишалося тільки кинути авто й тікати в ліс – що він і зробив. Темна стіна хаосу сплутаного безлистого гілляччя здавалася суцільною і геть непрохідною. Ноги, тільки-но він вийшов з машини, по кісточки вгрузли у масну липучу багнюку. Він кинувся вперед, намагаючись продертися кущами, заховатися в темряві. Ліва нога вплуталась у невидимий зашморг кореня чи поваленого дерева, чоловік втратив рівновагу і, впавши обличчям у гостре галуззя, кудись покотився несподівано крутим схилом. Переплетене вузлами коріння і гілки уповільнили падіння, він піднявся було на ноги – і знову впав у багнюку, змішану з торішнім листям.
Там, згори, шосе освітилося автомобільними фарами. Він почув вищання гальм, а потім короткий стук гороху об стіну – автоматну чергу. Вони зрешетили його авто, але далі чомусь не поїхали. Він принишк, напружено ловлячи кожен звук. Здається, відчинилися дверцята… Вийшли поглянути на його труп. Зробити контрольний постріл. Під рукою тріснула гілка, і він завмер, – хоча почути це там, на шосе, вони, звичайно, не могли. Навіть він, як не старався, майже нічого не чув, – хоча, зрозумівши свою помилку, ті, що нагорі, навряд чи мовчали. Якийсь час він лежав зовсім непорушно, відчуваючи, що поволі занурюється у рідку грязюку. Нарешті, з боку шосе почувся шум автомобіля, що від’їздив. А за декілька секунд нічну темряву розірвав сліпучий спалах – гуркіт вибуху почувся на мить пізніше.
.....
Грег зупинився. Він абсолютно втратив відчуття місця – чи це та дорога, на якій згоріла його машина? – та ні, не міг же він зробити повне коло лісом, а які ще дороги тут є, – він геть не пам’ятав і не уявляв, який автобусний маршрут міг мати тут зупинку. Автоматично, ледь тягнучи ноги з налиплими кілограмами листя і багна, він поплентав до неї навскоси через шосе.
Вони з’явилися на дорозі одночасно: мирний, повільний, яскраво освітлений автобус – і чорний «Ягуар» з темними склами і прожекторами фар, спрямованими просто на Грега, в обличчя, в очі…
.....
