Робота «Психологія сексуальності» видатного австрійського лікаря, психоаналітика і засновника методу психоаналіза Зиґмунда Фройда (1856–1930), що з’явилась у 1905 році, справила на сучасників враження вибуху гранати і стала визначним явищем не тільки в європейській науці того часу, а й у суспільному житті. Вона привернула увагу багатьох людей до цієї фактично закритої теми, тим самим значною мірою сприяла змінам їхнього уявлення про сексуальність. Вчений вперше торкнувся питання дитячої сексуальності, розглянув природу статевого потягу і різних сексуальних відхилень – перверсій.
Оглавление
Зиґмунд Фройд. Психологія сексуальності
ПЕРЕДМОВА АВТОРА ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ
ПЕРЕДМОВА АВТОРА ДО ЧЕТВЕРТОГО ВИДАННЯ
I. СЕКСУАЛЬНІ ВІДХИЛЕННЯ
1. ВІДСТУП ЩОДО СЕКСУАЛЬНОГО ОБ’ЄКТА
А. ІНВЕРСІЯ
ПОГЛЯД НА ІНВЕРСІЮ
Б. ТВАРИНИ ТА НЕЗРІЛІ У СТАТЕВОМУ ВІДНОШЕННІ ОСОБИ ЯК СЕКСУАЛЬНІ ОБ’ЄКТИ
2. ВІДСТУП ЩОДО СЕКСУАЛЬНОЇ МЕТИ
А. ПЕРЕХІД ЗА АНАТОМІЧНІ МЕЖІ
Б. ФІКСАЦІЇ ПОПЕРЕДНІХ СЕКСУАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ
3. ЗАГАЛЬНО ПРО ПЕРВЕРСІЇ
4. СЕКСУАЛЬНИЙ ПОТЯГ У НЕВРОТИКІВ
II. ІНФАНТИЛЬНА СЕКСУАЛЬНІСТЬ
СЕКСУАЛЬНА МЕТА ІНФАНТИЛЬНОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ
ІНФАНТИЛЬНЕ СЕКСУАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
III. ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИ СТАТЕВОМУ ДОЗРІВАННІ
ІНФАНТИЛЬНА ГЕНІТАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ДОПОВНЕННЯ ДО СЕКСУАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ)
ПРИМІТКИ
Отрывок из книги
Спостерігаючи упродовж десятиліття за тим, як зустріли цю працю і яке враження вона справила, я хотів би передувати третьому виданню кількома зауваженнями, спрямованими проти неправильного її розуміння та висунутих до неї нереальних претензій. Насамперед варто підкреслити, що все викладене в цій книжці, базується винятково на щоденному лікарському досвіді, поглибленому результатами науково обґрунтованого психоаналітичного дослідження. Три статті з теорії сексуальності не можуть містити нічого іншого, крім положень, що природно випливають з психоаналізу або підтверджуються ним. Тому абсолютно виключається можливість розширити їх якимось чином до цілої «сексуальної теорії»; і цілком зрозуміло, що вони аж ніяк не стосуються деяких важливих проблем сексуального життя. Не варто відтак думати, що ці пропущені розділи великої теми залишилися невідомими автору або що він надає їм другорядного значення.
Залежність цієї праці від психоаналітичного досвіду, під впливом якого вона написана, позначається не лише на виборі, але й на порядку розміщення матеріалу. Першочергове значення надається моментам, які залежать від випадку, а ті, що підкреслюють схильності, відсуваються на задній план, а також, що онтогенетичний розвиток береться до уваги раніше за філогенетичний. В аналізі випадкові переживання відіграють головну роль, він перемагає їх майже без залишку; а схильність проявляється за його спиною як щось таке, що прокинулося завдяки переживанням, але їхнє значення виходить далеко за межі царини психоаналітичної роботи.
.....
а) перехід за анатомічні межі частин тіла, призначених для статевого єднання;
б) або зупинку на проміжних стосунках до сексуального об’єкта, які природно швидко проходять шлях до остаточної сексуальної мети.
