Оглавление
Александр Дюма. Три мушкетери
ПЕРЕДМОВА, де автор зазначає, що герої, про яких він матиме за честь розповісти читачам, не міфічні, хоч їхні імена й закінчуються на «ос» та «іс»
ЧАСТИНА ПЕРША
I. ТРИ ПОДАРУНКИ ПАНА Д’АРТАНЬЯНА-БАТЬКА
II. ПЕРЕДПОКІЙ ПАНА ДЕ ТРЕВІЛЯ
III. АУДІЄНЦІЯ
IV. ПЛЕЧЕ АТОСА, ПЕРЕВ’ЯЗЬ ПОРТОСА І ХУСТОЧКА АРАМІСА
V. КОРОЛІВСЬКІ МУШКЕТЕРИ І ГВАРДІЙЦІ ЙОГО ПРЕОСВЯЩЕНСТВА
VI. ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ЛЮДОВІК XIII
VII. ПОМЕШКАННЯ МУШКЕТЕРІВ
VIII. ПРИДВОРНА ІНТРИГА
IX. Д’АРТАНЬЯНОВА ВДАЧА ПОТРОХУ ВИМАЛЬОВУЄТЬСЯ
X. МИШОЛОВКА ЗРАЗКА СІМНАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ
XI. ПОЧАТОК ІНТРИГИ
XII. ДЖОРДЖ ВІЛЛЬЄРС, ГЕРЦОГ БЕКІНГЕМСЬКИЙ
XIII. ПАН БОНАСЬЄ
XIV. НЕЗНАЙОМИЙ ІЗ МЕНГА
XV. МУНДИРИ ТА МАНТІЇ
XVI. ПРО ТЕ, ЯК КАНЦЛЕР СЕГ’Є НЕ МІГ ЗНАЙТИ ДЗВОНА, ЩОБ УДАРИТИ В НЬОГО ЗА СВОЇМ ЗВИЧАЄМ
XVII. ПОДРУЖЖЯ БОНАСЬЄ
XVIII. КОХАНЕЦЬ І ЧОЛОВІК
XIX. ПЛАН ОПЕРАЦІЇ
XX. ПОДОРОЖ
XXI. ГРАФИНЯ ВІНТЕР
XXII. МЕРЛЕЗОНСЬКИЙ БАЛЕТ
XXIII. ПОБАЧЕННЯ
XXIV. ПАВІЛЬЙОН
XXV. ПОРТОС
XXVI. ДИСЕРТАЦІЯ ПАНА АРАМІСА
XXVII. АТОСОВА ДРУЖИНА
XXVIII. ПОВЕРНЕННЯ
XXIX. У ПОШУКАХ СПОРЯДЖЕННЯ
XXX. МІЛЕДІ
ЧАСТИНА ДРУГА
I. АНГЛІЙЦІ Й ФРАНЦУЗИ
II. ОБІД У ПРОКУРОРА
III. ПОКОЇВКА ТА її ГОСПОДИНЯ
IV. РОЗПОВІДЬ. ПРО СПОРЯДЖЕННЯ АРАМІСА ТА ПОРТОСА
V. ВНОЧІ ВСІ КОТИ СІРІ
VI. МРІЯ ПРО ПОМСТУ
VII. ТАЄМНИЦЯ МІЛЕДІ
VIII. ЯК АТОС, НЕ ЗАВДАЮЧИ СОБІ КЛОПОТУ, ДІСТАВ СПОРЯДЖЕННЯ
IX. ВИДІННЯ
X. КАРДИНАЛ
XI. ОБЛОГА ЛА-РОШЕЛІ
XII. АНЖУЙСЬКЕ ВИНО
XIII. КОРЧМА «ЧЕРВОНИЙ ГОЛУБНИК»
XIV. ПРО КОРИСТЬ ГРУБНИХ ДИМАРІВ
XV. ПОДРУЖНЯ СЦЕНА
XVI. БАСТІОН СЕН-ЖЕРВЕ
XVII. РАДА МУШКЕТЕРІВ
XVIII. СІМЕЙНА СПРАВА
XIX. ВИРОК ДОЛІ
XX. РОЗМОВА БРАТА З СЕСТРОЮ
XXI. ОФІЦЕР
XXII. ПЕРШИЙ ДЕНЬ УВ’ЯЗНЕННЯ
XXIII. ДРУГИЙ ДЕНЬ УВ’ЯЗНЕННЯ
XXIV. ТРЕТІЙ ДЕНЬ УВ’ЯЗНЕННЯ
XXV. ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ УВ’ЯЗНЕННЯ
XXVI. П’ЯТИЙ ДЕНЬ УВ’ЯЗНЕННЯ
XXVII. НАДІЙНИЙ ЗАСІБ КЛАСИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ
XXVIII. ВТЕЧА
XXIX. ЩО ВІДБУВАЛОСЯ В ПОРТСМУТІ 23 СЕРПНЯ 1628 РОКУ
XXX. У ФРАНЦІЇ
XXXI. МОНАСТИР КАРМЕЛІТОК У БЕТЮНІ
XXXII. ДВА РІЗНОВИДИ ДЕМОНІВ
XXXIII. ОСТАННЯ КРАПЛЯ
XXXIV. ЛЮДИНА В ЧЕРВОНОМУ ПЛАЩІ
XXXV. СУД
XXXVI. СТРАТА
XXXVII. ПОСЛАНЕЦЬ ПАНА КАРДИНАЛА
ЕПІЛОГ
Отрывок из книги
Не минуло ще й року відтоді, як, шукаючи необхідні матеріали для своєї історії Людовіка XIV, у Королівській бібліотеці я випадково натрапив на «Мемуари пана д’Артаньяна», видані – як і більшість творів того часу, коли автори зважувалися говорити правду, але не мали й найменшого бажання переселитися на тривалий чи короткий час до Бастилії, – в Амстердамі, у П’єра Ружа. Назва мене так заінтригувала, що я прихопив ці спогади додому, звісно, з дозволу хранителя бібліотеки, й жадібно взявся за їх читання.
Я не збираюся докладно аналізувати цей надзвичайно цікавий твір, а лише пропоную його увазі тих моїх читачів, яких не перестають захоплювати картини минулого. Вони знайдуть у цих мемуарах майстерно намальовані портрети людей тих часів, і хоч ці начерки зроблені здебільшого на дверях казарм або на стінах шинків, а проте читачі впізнають у них Людовіка XIII[1], Анну Австрійську[2], Рішельє[3], Мазаріні[4] та інших придворних, чиї зображення такі само точні, як і у творах пана Анкетіля[5].
.....
– На вулиці, навпроти ваших вікон, у під’їзді! Людина, закутана в плащ!
– Це він! – в один голос вигукнули д’Артаньян і Бонасьє, впізнавши кожний свого ворога.
.....
