Оглавление
Александр Красовицкий. Справа майстра-червонодеревника
I. Крааль
ІІ. Горіховий стілець
III. Загадка картотечної шафи
IV. Дівчина у бузковій сукні
V. Найспокійніша вулиця у місті
VI. Аристарх
VII. Половина життя
VIII. Лігво Змія
IX. Колір гречаного меду
X. Сльози інститутки
XI. Пілот і балерина
XII. Зацікавлена особа
XIII. Мак і Півонія
XIV. Коломбіна
XV. Сини Ізраїлеві
XVI. Арлекін
XVII. Скелети у шафі з червоного дерева
XVIII. Церква святого Миколая
XIX. Пані Орина
XX. Квіткова крамниця
XXI. Найсмачніша кава у місті
XXII. Три ненадійних свідки
XXIII. Білі троянди
XXIV. Голова бика
XXV. Інша сторона
XXVI. Боги родезійських печер
XXVII. Найкращий бренді пана Фогля
XXVIII. Речовий доказ
XXIX. Будинок із каріатидами
XXX. Рік блакитного бика
XXXI. Убивця жираф
XXXII. Місто Едесса
XXXIII. Вечір Трьох королів
Отрывок из книги
Він стоїть обличчям до вікна, трохи поодаль, ніж сягає вранішнє сонячне проміння. Косі промені падають на стіл, будять теплими цілунками Естер, збурюють крихітні часточки пилу до танцю над старою друкарською машинкою, що він дав їй ім’я. Здається, саме вчора Міра Томашевич віддрукувала останній протокол. Тепер машинка спить, бо ж ніхто не торкає її тонкими пальцями, заправляючи шурхотливий папір. Може, не варто тривожити їх обох – Естер, з її клавішами, що стерлися за ці роки, і дівчину, яка відбиває на папері ледь помітну на клавіатурі літеру «Р» та найвиразнішу з усіх – «Ф». Кажуть, клавіші машинок стираються по-різному, все залежить від того, хто торкався їх і з якою метою. Може, колись клавіші Естер друкували поезію. Щось про вранішню росу на пелюстках квітів і трави, вплетені в коси, про розлуку чи розпусту, найімовірніше – про зраду. А тепер вони змушують її відстукувати ритм протоколів убивств. Музику смерті.
Він дивиться на Естер та намагається не озиратися. За спиною, як могутній дуб, що вплівся гілками в небокрай, підпирає стелю височенна картотечна шафа з червоного дерева. Він сам замовив її років десять тому, ще до відставки. Навіщо? Хіба мало картотечних шаф у похмурих кабінетах розшукової частини? Вишикувані в рівні ряди, вони зустрічали його всі ті роки, як почесна варта. Картотечні шафи зручні для зберігання документів і таємниць. У власній він зберігає ще й давні спогади.
.....
– Ми думали, вас убили, – щиросердно зізнався Репойто-Дуб’яго та усміхнувся. Його молодий колега почервонів.
– О-о-о? – питально звів на лоба густі брови Тарас Адамович. – Що ж, матиму на увазі, що у разі моєї смерті за справу візьметься особисто начальник розшукової частини Олександр Семенович Репойто-Дуб’яго.
.....
