Отрывок из книги
Для українських інтелектуалів 1960—1970-х років інтерес до поезії Данте був «духовною нішею» – звільненням від прискіпливого контролю соцреалізму, особливо консервативного в Україні. Діалог з Данте також виявився тісно пов’язаним із національно-визвольними ідеями шістдесятництва.
У 1965 році за редакцією мовознавця, унікального ерудита Григорія Кочура була видана в перекладі українською мовою «Vita Nuova» Данте. Перекладачі видання М. Бажан (ініціатор видання), І. Драч (автор післямови), В. Житник, В. Коротич, Д. Павличко, А. Перепадя в умовах жахливої духовної несвободи тих років продовжили культурну традицію літературно-мистецької дантеани. Видання «маленької книжечки» Данте стало значною культурною подією в Україні. До роботи над ілюстраціями «Vita Nuova» Микола Бажан, тоді – голова Дантівського комітету в Україні, запросив Григорія Гавриленка (1927–1984).
.....
Видавництво замовило один «портрет» Беатріче, Гавриленко зробив сімдесят, і зовсім не побіжних ескізів, не чернеток, а саме повноцінних малюнків, кожен з яких становить автентичний мистецький твір найвищої пластичної якості.
Гавриленко вибрав самостійний шлях, вживаючись в атмосферу Флоренції ХІІІ століття, в її історичну далечінь, в ауру світу юного Данте. Він нікого не копіює, не стилізує зробленого до нього. Відповідно до архаїчного стилю «Vita Nuova», Гавриленко виробив власну графічну мову, захоплено студіюючи фрески Джотто. По відношенню до колег по фаху у 1965 році Гавриленко виглядав революціонером, який протиставив соцреалізму гармонію архетипу. Вдруге в українському мистецтві після відкриттів Михайла Бойчука 1920-х років (загинув у сталінському концтаборі – 1937 р.), а саме – в пластичних пошуках Гавриленка – естетика дученто набула авангардного змісту у формах «монументального ліризму».
.....
