Оглавление
Андрій Харук. Середземноморське перехрестя
Передмова
Розділ 1. Характеристика театру воєнних дій і сил супротивників
1.1. Середземне море як театр воєнних дій
1.2. Італійські військово-морські сили та їхні завдання
1.3. Королівський британський флот на Середземному морі
1.4. Французький військово-морський флот
1.5. Інші учасники конфлікту
Розділ 2. Перші місяці війни
2.1. Перші морські операції та підводна війна
2.2. Британсько-французька війна
2.3. Битви біля мису Стіло і мису Спада
Розділ 3. Мальта, Таранто, Матапан
3.1. Мальта
3.2. Удар у серце італійського флоту: наліт на Таранто
3.3. Бій біля мису Матапан
3.4. Дії спеціальних сил
Розділ 4. Війна в Егейському морі
4.1. Італійсько-німецька агресія проти Греції
4.2. Десантна операція на Криті
4.3. Підводна війна у 1941—1942 роках
Розділ 5. Конвойні битви
5.1. Літаки для Мальти
5.2. Операція «Гарпун» / «Вігорос»
5.3. Операція «П’єдестал»
5.4. Італійські конвойні операції
Розділ 6. Десантні операції союзників
6.1. Операція «Торч» і самозатоплення французького флоту
6.2. Операція «Хаскі» та висадка на півдні Апеннінського півострова
6.3. Капітуляція італійського флоту
6.4. Десант під Анціо
6.5. Дії підводних човнів союзників
Розділ 7. Операції німецького флоту на Середземному морі
7.1. Перед падінням Італії
7.2. Бойові дії на Адріатиці
7.3. Десанти в районі Додеканесу
7.4. Операції на Лігурійському морі
7.5. Дії німецьких підводних човнів на Середземному морі
Розділ 8. Заключний період війни
8.1. Здобуття Корсики та Ельби
8.2. Операція «Драгун»
8.3. Військовий флот Італійської соціальної республіки
8.4. Останні конвойні операції
Джерела та література
Архівні джерела
Книги
Статті
Отрывок из книги
Книга, яку ви тримаєте в руках, присвячена бойовим діям Другої світової війни на Середземному морі. Цей театр воєнних дій був одним з основних, однак в українській історіографії він і досі залишається білою плямою. Наше ж дослідження покликане бодай частково заповнити цю прогалину. З огляду на тривалість середземноморської кампанії та її різносторонність, ми зосередили увагу лише на одному аспекті – бойових діях на морі. Воєнні кампанії на суші та в повітрі аналізуємо лише побіжно – настільки, щоб зрозуміти бойові дії флотів.
Коли ми спробуємо узагальнити хід бойових дій на Середземному морі, то побачимо, що суть їх зводилась до контролю над лініями комунікацій. Італія і Німеччина вважали своїм головним завданням утримати сполучення у напрямку з півночі на південь – від Апеннінського півострова до Північної Африки. Для Великобританії та її союзників життєво важливими були лінії комунікацій із заходу на схід – від Гібралтару до Александрії. У центрі цього гігантського перехрестя знаходилась Мальта – «острівець безпеки» для антигітлерівської коаліції і «кістка в горлі» для країн Осі. Доля війни на Середземноморському театрі воєнних дій вирішувалась саме тут. Спроби подолати криваве перехрестя переростали у справжні конвойні битви за участю десятків кораблів та сотень літаків, драматизм яких міг би стати гідним сюжетом для кінопостановок найкращих режисерів. Однак конвойні баталії були далеко не єдиним складником бойових дій. Десантні операції, удари по військово-морських базах, дії підводних човнів і сил спеціальних операцій, виставлення і тралення мінних загороджень, постачання гарнізонів на віддалених островах – ось далеко не повний перелік того, чим займались флоти противників на Середземному морі.
.....
Зрив угод про обмеження військово-морських озброєнь у 1930-х роках дозволив британському Адміралтейству забути про договірні обмеження, У 1936—1939 рр. склад Королівського флоту поповнили десять легких крейсерів типу «Таун» («Місто»). Перша серія цього типу (п’ять кораблів типу «Саутгемптон») мали стандартну водотоннажність 9100 т, друга серія («Глостер», «Ліверпуль» і «Манчестер») була на кількасот тонн важчою, а третя («Белфаст» і «Единбург») перевищила показник 10 000 т, раніше прийнятий як верхня межа для важких крейсерів. Британські «міста» мали потужне озброєння (12 152-мм гармат у чотирьох баштах) і непогану захищеність, яка поліпшувалась з кожною наступною серією.
Британські легкі крейсери 1930-х років можна визнати взірцевими кораблями у своєму класі. Вони суттєво переважали італійські «однокласники», і навіть не без шансу на успіх могли вести бій з важкими крейсерами.
.....
