Оглавление
Андрій Процайло. Тьма і проліски
1. Повернення
2. Дитинство і клаптик юності
3. День вироку
4. Юність, краса і свобода. Алфавіт спогадів. Епізоди
А. Авторитетний епізод, через який Оля півроку не вилазила з-за книжок
Б. Рішучий епізод, який надихнув Олю дерзати, якщо вона хоче «кольорових» подружок мати
В. Епізод-нахаба, що з малолітками не дружить
Г. Епізод про вільного пса, або Філософія від Галі
Ґ. Кінець Галиній філософії, або мстивий епізод, що звалив провину на собацюру і взяв у заручники грушу
Д. Романтичний епізод про пса, що на дівчат задивляється, і про силу торта «Бджілка»
Е. Повчальний епізод про стоп-кран, якого, щоб працював, час від часу треба зривати
Є. Епізод про те, як добре в теплі їсти, пити і про життя говорити
Ж. Епізод про те, як треба жити – не тужити і честь берегти
З. Епізод про «Кодекс товариства вільних дівчат», або Яка воля, коли є правила?
И. Епізод про тихе переселення дівчини Олі в кубло фурій
І. Премудрий епізод про насолоду, яку може отримувати людина, коли клеїть дурня, а їй вірять
Ї. Епізод про страх, що робить людину чорно-білою
Й. Епізод про «завтра», про яке доводиться думати «нині»
К. Епізод про повернення з канікул і про зустріч з новими квартирантками
Л. Епізод про швидкоплинні півроку життя, про нових «вільних» дівчат, про звершення і помсту
М. Епізод про… повний крах
Н. Короткий епізод про втечу… від себе
О. Епізод про рік «стратегічної свободи»
П. Епізод про «повний відрив» і чоловіка, що видавався «вільним»
Р. Епізод про казку і про злу відьму, що з’являється, як більмо на оці
С. Епізод про кригу, що скресла і маму принесла
Т. Епізод про закінчення епізодів, безгрошів’я і безвихідь. Кінець алфавіту спогадів
5. Привіт, клітко!
6. Суєта буденна
7. Диб-диб, чудо йде…
8. Спасіння прийшло на Спаса
9. В очікуванні вироку № 2
10. На волосинці
11. Коловорот емоцій
12. Двері в нове життя
13. Приземлення
14 «З журбою радість обнялась…»[1]
15. «Гей, на Івана, гей, на Купала, Красна дівчина долі шукала…»
16. «Поплив віночок долі водою, Серце дівчини забрав з собою…»
17. Щастя є
18. «За туманом нічого не видно…»
19. Директор Змій Горинич і його приз
20. Літо, тепло, муркотання, іспити, село, кохання…
21. Себе показати, на свекруху подивитися
22. Оглядини
23. Трохи терну і… мед
24. Так нечесно – вбивати живцем
25. Збайдужіння, або привид з валізою
26. Кома
27. Полегшення
28. Повернення до тями
29. Щаслива новина!
30. Катастрофа
31. Нове життя
32. Похорон
33. Злидні
34. Просвіток
35. Повернення додому
36. Сюрприз
37. Потоп
38. Виселення
39. Злет
40. Чужа голова – тьма з пролісками
41. Політ
42. Омріяна свобода
Отрывок из книги
Скільки Оля себе пам’ятала, стільки була пташкою і хотіла вирватися з клітки. Вона уявляла собі, як прилітає пташок-принц і визволяє її з неволі. А коли було геть нестерпно, то малювала у своїй уяві кінець світу: все стогне, плаче, кричить, гине, рушиться, її клітка теж не вічна, на неї падає стеля, тріщить, трощить, і саме в мить розрухи вона виривається крізь деформовані ґратки на волю. І коли все живе страждає, бо амінь настає, – вона блаженствує. Адже вирвалася в небо, на свободу, наперекір кінцю світу. Бог дивується. Задивляється на пташку, яка насолоджується миттю, і забирає її до ковчега. А там… немає батька, слава Богу.
Тато для Олі змалечку був монстром. Спочатку з мультиків, згодом – з фільмів жахів, а наостанок – реальним. Він завжди був злий і прагнув порядку. Навіщо йому той порядок, коли через нього плаче мама і боїться його Оля, – дівчина не збагнула й дотепер. Батько зранку до вечора працював на пилорамі, звечора до ночі – вдома у столярні, потім трішки спав, а від третіх півнів і до ранку – порався по господарці. Доробляв те, чого не могла чи не встигла напорати мама, і постійно щось бурчав. Мама зі складеними на грудях руками мовчки слухала і кивала, а коли тато зникав за ворітьми – плакала і гладила Олечку по голівці. Приказуючи: «В тебе, донечко, один шанс вирватися з пекла – вчитися. Вступити кудись і там зачепитися за кусень хліба. І нехай маленький, зате вільний. Тоді він буде смачний. Розумієш?» Дівча кивало і тулилося до матері, яка за хвилинку-другу зривалася, бо треба було, окрім худоби і городів, їсти наварити. Різного. Тато здоров’я мав, як бугай, їв багато і хотів смачного. А ще батька всі в селі поважали, бо він, крім того, що був господарем номер один, ще й не пив горілки. Зовсім. Бо, казав, горілка коштує, як рідна мама, забирає розум і не любить сонце зустрічати. А тверезий ранок – запорука сили. Тато ходив до церкви, а молився до сонця… Просив у нього гарного дня – не більше. Сусідка баба Агнія, що з грецької – чиста, непорочна, а з латинської – ягня, священикові доповіла, що Степан Вередун до сонця молиться, а не до Ісуса Христа, то отець їй сказав, що хай вона собі хоч до хмар молиться, а ходить до церкви справно, як Степан, і стільки ж, як він, жертвує на храм. Агнія образилася на священика і почала бунтувати проти нього людей, бо була сестрицею, входила в церковний комітет. Бо як ми отця не врозумимо – Бог нам не простить, – намовляла. Слухи дійшли і до Степана (село не мегаполіс із телевізора), і батько Агнію так висповідав, що вона аж злягла на кілька днів. А коли вичухалася – прийшла просити балачки.
.....
– Настоянки на наших гріхах. Коли ти це вип’єш, станеш однією з нас! – урочисто проговорила Оксана. – Коротше: ми посвячуємо тебе в ТВД.
– Що це означає?
.....
