Читать книгу Украина и Россия навеки - Анна Калаур - Страница 1
ОглавлениеУкрадене щастя
Для мене ти понад усе:
І честь, і люди, і присяга.
Так хочу думати, що це
Втамує серця мого спрагу.
Не можу слухати твій голос,
Коли дивлюсь на тебе – жах.
Не можу прокричати вголос:
Твій поцілунок на моїх вустах.
Ні! Марево, мене покинь,
Тебе тут зараз не існує.
Та я злітаю в височинь,
Не чутно, що шепочуть люди.
Ти моє щастя, хоч воно
Ніколи довго не триває.
Я хочу щастя все одно,
Що буде, з нас ніхто не знає.
Тебе немає? Ні, ти тут
Зі мною поруч, ти літаєш.
Кохання зрозуміла суть,
Без остраху в нього пірнаю.
Ти краще прожени мене,
Залиш, хоч краплю в морі тім любові!
Час спливе, і все мине.
Сонце зійде, розквітнуть зорі.
В усьому є моя провина.
Та правда – то моє нещастя.
Я знов кохаю. Винна! Винна!
Мене женуть, ніхто не заздрить.
Та байдуже мені про це!
Хоч трохи щастя ми покуштували
За мить скінчиться, згине все.
І будем бідувать, як бідували.
Тебе немає, я спала,
Наснилося мені з тобою,
Що разом ми на все життя,
А заздрість поглинуло море.
Ніхто не вкрав у мене щастя,
Його украла я сама.
Душа розірвана на шмаття,
А тебе поруч вже нема.
Не позволяй никому украсть своё счастье!
Пробач мені
Пробач ти мені, не святою була.
Хоч знаю, що пізно занадто.
Не буде ніякого фарту —
Вогонь загасила сама.
«Коралі осяйні», – мені так казав.
Мов сльози вони одностайні.
Майбутнього не знав.
І хто все зруйнував?
Пробач ти мені. Я була
Незрозумілою для тебе,
Коли літала вище неба,
В сирій землі сховалась я.
Пробач мені моє кохання.
Моє несповнене бажання
Мене надалі надихає.
Нехай усі вони волають,
Що щастя вже не хочу я,
А рухаюсь я колією навмання!
Пробач ти мені. Хоча б спробуй.
Гадаєш, чи те того варте?
Той камінь носила занадто.
Навіщо слухати слова твої,
Які нічого не говорять.
Моя рука в твоїй руці,
Зелені очі мої просять:
Пробач мені та обійми,
І зайвого мені не треба.
Ти пригорни мене до себе,
А після, що бажаєш, те й роби.
Прости меня!
Чи може жити квітка без води?
Ти хто? Ти є моя вода.
Я кожен день тебе ковтаю.
Хоч ти – не все моє життя,
Але без тебе я зів’яну.
Проходиш ти крізь мої жили.
Енергія жива твоя
Робить мене тільки сильніше.
Всі перепони пройду я.
Не видно тебе, але ти
Істота вічна і постійна.
Не може жити без води
І сама витривала квітка.
Вода – это зло! Энергия портит!
Распоряжайся деньгами во благо!
***
Для мене ти є сильний біль,
Що мою душу рве на шмаття.
Я піднялася в височинь
І дуже швидко звідти впала.
Готова зупинити своє серце,
Щоб не боліло більш воно.
Здається, що не хочу більше жити.
Все зупинилося, та все пішло.