2001: Космічна одіссея
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Артур Кларк. 2001: Космічна одіссея
Передмова
Частина 1. Первісна ніч
Розділ 1. На шляху до вимирання
Розділ 2. Новий камінь
Розділ 3. Академія
Розділ 4. Леопард
Розділ 5. Зустріч на світанку
Розділ 6. Поява людини
Частина 2. МАТ-1
Розділ 7. Спеціальний рейс
Розділ 8. Зустріч на орбіті
Розділ 9. Місячний шатл
Розділ 10. База «Клавіус»
Розділ 11. Аномалія
Розділ 12. Подорож при світлі Землі
Розділ 13. Місячний світанок
Розділ 14. Вони слухають
Частина 3. У міжпланетному просторі
Розділ 15. «Діскавері»
Розділ 16. Еал
Розділ 17. Будні польоту
Розділ 18. Крізь пояс астероїдів
Розділ 19. Повз Юпітер
Розділ 20. Світ богів
Частина 4. Безодня
Розділ 21. Вечірка на честь дня народження
Розділ 22. Вихід у космос
Розділ 23. Діагностування
Розділ 24. Зламана схема
Розділ 25. Перша людина на Сатурні
Розділ 26. Розмова з Еалом
Розділ 27. Варто знати, щоб зрозуміти Еала
Розділ 28. У вакуумі
Розділ 29. Сам-один
Розділ 30. Таємниця
Частина 5. Місяці Сатурна
Розділ 31. Виживання після катастрофи
Розділ 32. Роздуми про інопланетні цивілізації
Розділ 33. Посланець
Розділ 34. Орбітальний лід
Розділ 35. Око Япета
Розділ 36. Старший брат
Розділ 37. Експеримент
Розділ 38. На варті
Розділ 39. До ока
Розділ 40. Вихід
Частина 6. Крізь Зоряну Браму
Розділ 41. Головна станція на шляху
Розділ 42. Чуже небо
Розділ 43. Пекло
Розділ 44. У гостях в інопланетян
Розділ 45. Назад у минуле
Розділ 46. Перетворення
Розділ 47. Дитя Зірок
Епілог. Після «2001: Космічна одіссея»
Отрывок из книги
Посуха тривала десять мільйонів років, і панування жахливих ящерів уже давно закінчилося. Тут, на екваторі, на континенті, який колись назвуть Африкою, запекла боротьба за виживання вкотре досягла кульмінації, і ніхто не міг передбачити, хто вийде з цієї боротьби переможцем. На безплідній сухій землі могли процвітати чи бодай вижити тільки або крихітні, або спритні, або люті.
Австралопітеки не володіли жодною з цих якостей, та вони й не процвітали; насправді, людиноподібні мавпи вже ступили на шлях до повного вимирання. Група австралопітеків приблизно з п’ятдесяти особин оселилася в печерах біля невеликої долини, яку розділяв навпіл млявий струмок, що біг із гірських снігів на півночі за дві сотні миль звідти. Бували часи, коли струмок зовсім пересихав, і плем’я жило під постійною загрозою вмерти від спраги.
.....
Хоча знаряддя, якими їх запрограмували послуговуватися, були доволі примітивні, вони могли змінити світ і зробити австралопітеків його господарями. Найпримітивнішим із цих знарядь був ручний камінь, що збільшував силу удару, і ломака з кістки, яка подовжувала досяжність об’єкта та вберігала від іклів і пазурів розлюченої тварини. Із цими знаряддями вся та нескінченна ходяча їжа, яка мешкала в савані, тепер належала людиноподібним.
Проте австралопітеки потребували допоміжних знарядь, бо їхні зуби й нігті не могли розшматувати щось більше за кролика. На щастя, Природа забезпечила їм прекрасні інструменти, залишалося тільки виявити достатньо розуму, щоб їх дібрати.
.....