Багато часу минуло, відколи Променисті Лицарі покинули людство. Єдине, що збереглося від них, – це Сколкозброя і Сколкозбруя. Той із людей, хто зможе заволодіти цими артефактами, стане могутнім воїном. На Рошарі, у світі бур і скель, живуть четверо сміливців: хірург, якому довелося облишити своє ремесло і стати солдатом, рабом та мостонавідником; найманий убивця, котрий плаче, забираючи людські життя; дівчина-спудейка, під сукнею якої б’ється серце злодійки. І останній із четвірки – великий князь, воєначальник, що втомився від битв і котрого періодично навідують страшні видіння. Світ от-от зміниться. І четверо відчайдухів стануть цьому причиною. Вони або врятують Рошар, або його буде знищено…
Оглавление
Брендон Сандерсон. Шлях королів
Слово подяки
Пролог до «Хронік Буресвітла»
Пролог. Убити
Частина перша. Поверх тиші
1. Буреблагословенний
2. Мертва честь
3. Місто дзвоників
4. Розколоті рівнини
5. Єретичка
6. Міст № 4
7. Будь-що припустиме
8. Ближче до вогню
9. Геєна
10. Оповідки про лікарів
11. Краплинки
Інтерлюдії
I-1. Ішикк
I-2. Нан Балат
I-3. Тріумф невідання
Частина друга. Осяйні бурі
12. Єдність
13. Десять ударів серця
14. Платня
15. Манок
16. Кокони
17. Кривавий захід червоного сонця
18. Великий князь війни
19. Зорепад
20. Багрянець
21. Чому люди брешуть
22. Очі, руки чи сфери?
23. Широке поле застосування
24. Галерея мап
25. М’ясник
26. Безгоміння
27. Наряд у провалля
28. Рішенець
Інтерлюдії
I-4. Рисн
I-5. Аксіс-каталогізатор
I-6. Витвір мистецтва
Частина третя. Присмертні
29. Умозарозумілість
30. Невидима темрява
31. Під шкірою
32. Бокове перенесення
33. Кіматика
34. Буряна стіна
35. Світло, щоб осяяти шлях
36. Урок
37. Вибір
38. Прожектер
39. Те, що вплавилося в неї
40. Червоно-сині очі
41. Про Алдса й Мілпа
42. Жебраки та шинкарки
43. Горопаха
44. Ридання
45. Гадесмар
46. Дитя Танаваста
47. Буреблагословення
48. Полуниця
49. Небайдужість
50. Спиноламний порошок
51. Диґліф «сас нан»
Інтерлюдії
I-7. Баксил
I-8. Ґеранід
I-9. Смерть носить біле
Частина четверта. Бурі осявають
52. Гостинець до сонця
53. Данні
54. Курзу-верзу
55. Смарагдовий броам
56. Та – бодай їй буря – книженція
57. «Мандрівне вітрило»
58. Подорож
59. Честь
60. Неможливе
61. Праведний через гріховність
62. Три ґліфи
63. Страх
64. Людина крайнощів
65. Вежа
66. Кодекс
67. Слова
68. Ешонай
69. Справедливість
Частина п’ята. Тиша повéрх
70. Море зі скла
71. Записане кров’ю
72. Вериститалійка
73. Довіра
74. Примарокровні
75. На вершині світу
Епілог. Про те, що найцінніше
Прикінцева примітка
Ars arcanum[1]
Отрывок из книги
Хоча чорновий варіант «Шляху королів» був завершений у 2003-му році, та роботу над фрагментами цієї книжки я розпочав ще наприкінці 90-х, а перші помисли про неї зародились у моїй голові значно раніше. Жодна з моїх книжок не визрівала аж так довго: щоб її написати, мені знадобилося понад десять років. Тож воно й не дивно, що багато хто допомагав мені в цьому. Та згадати їх усіх неможливо: у мене просто не настільки добра пам’ять. Однак є кілька основних гравців, яким я хотів би висловити найглибшу подяку.
Це насамперед моя дружина Емілі, котрій присвячена ця книжка. Вона доклала найбільших зусиль, щоби мій роман був завершений. Її допомога полягала не лише в прочитанні рукопису та наданні його авторові цінних порад, але й у забезпеченні цьому авторові спокою, коли він упродовж нескінченних годин сидів за письмовим столом. Якщо комусь із читачів випаде нагода познайомитися з нею, подяка буде не зайвою. (Вона любить шоколад.)
.....
Каладін не хотів підводитись: кортіло й далі лежати там, вдивляючись у небо та забувши про все на світі. Але військовий досвід підказував, що це могло спричинити судоми. І тоді зворотний шлях виявиться ще важчим. Той досвід… він належав іншій людині, з іншого життя. Заледве не з днів мороку. Може, Каладін і не був більше тим чоловіком, та він усе ще міг дослухáтися до його порад.
А тому, застогнавши, він примусив себе сісти й взявся розтирати м’язи. Солдати перетинали Міст номер чотири, високо тримаючи списи й виставивши вперед щити. Ґаз дивився на них із неприхованою заздрістю, а навколо його голови танцювала Каладінова спрен. Попри втому, хлопця на мить узяли ревнощі: чому вона докучала тому пустобреху, а не йому?
