Поланік знову шокує, і цього разу – божевільними ідеями навіть більше, ніж табуйованою лексикою. Щоб їх сприйняти, треба мати міцні нерви. Або таке саме непроникно чорне почуття гумору, як у автора. Чи, може, просто бути одним із мільйонів його фанатів? Бо ніхто краще за Чака Поланіка не вміє вмикати почуття. Не душевні, як інші, а брутально фізіологічні. У цих двадцяти трьох оповіданнях ви будете чути тріск електричного струму, відчувати в роті солоний смак крові, бачити як наяву речі, про існування яких досі й не здогадувались. Це буде знущання з життя і смерті. І зовсім трохи лірики, такої ж чорної, як і гумор. Як завжди у Поланіка.
Обережно! Ненормативна лексика!
Оглавление
Чак Поланік. Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати (збірник)
Тук-тук
Еленор
Про те, як Мавпа вийшла заміж, хатинку придбала та щастя в Орландо знайшла
Зомбі
Невдаха
Старший Синок Червоного Султана
Романтика
Каннібал
Чому в Койота ніколи грошей на парковку не вистачало
Фенікс
Правда життя
Холодні дзвінки[106]
Принц-жабеня
Дим
Палій
Літургія
Чому Трубкозуб так ніколи й не висадився на Місяці
Апорт!
Експедиція
Містер Елегант
Тунель кохання
Схильності
Як маланка Різдво врятувала
Отрывок из книги
Мій старий, така вже він людина, усе норовить перетворити на Неабиякий Жарт. Що тут скажеш? Полюбляє людина здоровий сміх. Доки я не подорослішав, у більшості випадків я й гадки не мав, що тут смішне, та все одно сміявся. От узяти, приміром, перукарню. Йому було байдуже, скільки нахаб, плюючи на чергу, пролізе поперед нього. Сам він ладен був просидіти в черзі хоч усю суботу, аби вся черга реготала над його жартами. Довести людей до гикавки стояло в списку його суботніх справ значно вище, ніж довести власне волосся до ладу.
Перед виступом він попереджає: «Якщо ви таке вже чули, зупиніть мене». Зайде, було, до кабінету онколога і каже: «Скажіть, лікарю, а після вашої хемотерапії я зможу грати на скрипці?[1]»
