Отрывок из книги
Замолоду я отримав архітектурну освіту і з часом дійшов думки, що мій професійний досвід може стати оригінальною основою для захоплюючого роману зі складним сюжетом. Мене привабив образ головного героя, який застосовує свої знання в галузі мистецтва, техніки та науки, щоб зруйнувати плани негідників, розплутати злочин або вчинити щось надзвичайне.
В основу «Паризького архітектора» покладено реальні історичні події, що відбувалися насправді, але за іншої епохи. За часів правління в Англії королеви Єлизавети I почалися масові переслідування католиків, і ті, хто сповідував католицизм, опинилися поза законом. Однак, багато хто зі священнослужителів відмовився коритися королівським указам і продовжували потай правити меси в будинках заможних парафіян. У цих же будинках майстерні теслі та муляри споруджували «нори для священиків», щоб ті могли сховатися в них, якщо несподівано нагодяться королівські охоронці. Підстави для того, щоб уживати таких заходів, були дуже вагомими: коли священика, який виконував католицькі обряди, знаходили, то і його самого, й усіх, хто йому сприяв, піддавали жорстоким тортурам, а потім страчували. Однак, тогочасні теслі були такими майстерними, що іноді королівська охорона кілька днів поспіль обшукувала будинок «папіста», а в цей час священик спокійнісінько відсиджувався в «норі» просто у них під носом.
.....
Люсьєн подякував йому, взяв рушник і попрямував углиб залу. Це була типова паризька кав'ярня: вузький зал, чорно-білі кахлі на підлозі, маленькі столики вздовж стін і вбогий асортимент напоїв у барі на протилежному від входу боці.
Окупація скоїла з Парижем неймовірне, позбавивши французів найважливішого й життєво необхідного – цигарок і вина. Та кав'ярня стала невід'ємною частиною існування Люсьєна, і він продовжував приходити сюди щодня, щоб курити підроблені цигарки, напхані бур'яном, і пити розбавлене пійло, яке називалося вином.
.....
