Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Розділ І. Де і серед яких обставин народився Олівер Твіст
Розділ II. Як зростав, виховувався та харчувався Олівер Твіст
Розділ III. Як Олівер Твіст мало не одержав однієї посади, що далебі не була б синекурою
Розділ IV. Олівер дістає іншу посаду і вперше вступає в громадське життя
Розділ V. Олівер знайомиться з новим товаришем, вперше бере участь у похороні, і ремество його господаря справляє на нього неприємне враження
Розділ VI. Оліверові вривається терпець, він дуже дивує Ноя своєю відвагою
Розділ VII. Олівер не скоряється
Розділ VIII. Олівер чимчикує до Лондона й зустрічає дорогою чудного молодого джентльмена
Розділ IX. Деякі дальші подробиці про старого веселого джентльмена та його зразкових вихованців
Розділ X. Короткий, але дуже важливий розділ цієї повісті: Олівер знайомиться ближче з мораллю своїх нових товаришів, але купує цей досвід дорогою ціною
Розділ XI. Кілька слів про мирового суддю містера Фанга і про те, як він судив по правді й за законом
Розділ XII. Де розповідається про те, як Олівер уперше на своєму віку зазнав ласки, і де читач знову зустрічається з веселим старим джентльменом і його молодими друзями
Розділ XIII. Шановний читач знайомиться з новими дієвими особами і дізнається про них багато цікавих речей, що безпосередньо стосуються цієї повісті
Розділ XIV. Як жилося Оліверові у містера Броунлоу, і віще пророцтво містера Грімвіга щодо Олівера в зв’язку з одним покладеним на нього дорученням
Розділ XV. Де говориться про те, як щиро любили Олівера старий веселий джентльмен і міс Нансі
Розділ XVI. Що сталося з Олівером після того, як Нансі заполонила його
Розділ XVII. Зрадлива доля надсилає до Лондона великого діяча, що вкрай знесилює Олівера
Розділ XVIII. Як провадив час Олівер у зразковому товаристві своїх поважних друзів
Розділ XIX. Як обговорили й ухвалили один цікавий проект
Розділ XX. Олівер переходить до рук містера Вільяма Сайкса
Розділ XXI. Подоріж
Розділ XXII. Грабунок
Розділ XXIII. Де автор наводить любу розмову містера Бембля з однією панею і показує, що навіть у парафіального сторожа серце не з каменю
Розділ XXIV. Де мова мовиться про вельми сумні речі. Розділ недовгий, але дуже важливий
Розділ ХХV. Де оповідь повертається знову до містера Феджіна й К°
Розділ XXVI. На сцену виходить одна таємнича дієва особа, і відбувається багато подій, нерозривно зв’язаних з цією повістю
Розділ XXVII. Автор полагоджує нечемність одного з попередніх розділів, де він залишив на самоті одну шановну пані
Розділ XXVIII. Де мова мовиться про дальші пригоди Олівера
Розділ XXIX. Знайомить читачів з мешканцями будинку, куди вдався за допомогою Олівер
Розділ XXX. Яке враження справив Олівер на осіб, що прийшли його відвідати
Розділ ХХХІ. Критичне становище
Розділ XXXII. Яке щасливе життя почалося для Олівера у його нових добрих друзів
Розділ XXXIII. Безжурне щастя Олівера і його добрих друзів раптово захмарюється
Розділ ХХХІV. Кілька вступних слів про одного молодого джентльмена, що вперше з’являється на сцену, а також нова пригода з Олівером
Розділ XXXV. Нерозв’язане закінчення Оліверової пригоди, й досить важлива розмова Гаррі Мейлі з Розою
Розділ XXXVI. Дуже короткий і на перший погляд, може, зайвий розділ, але прочитати його слід, бо він випливає з попереднього й дає ключ до одного з наступних, що з’явиться свого часу
Розділ XXXVII. Де читач побачить метаморфози, що трапляються досить часто в шлюбному житті
Розділ XXXVIII. Що відбулося між панством Бембель і містером Монксом під час їх нічної зустрічі
Розділ XXXIХ. Де читач знову зустрічається з уже відомими йому шановними особами й дізнається, яку раду радили Монкс із Феджіном
Розділ ХL. Продовження попереднього розділу: дивне побачення
Розділ ХLІ. Де відбуваються нові несподіванки і виявляється, що радість, як і горе, рідко приходить самотою
Розділ ХLІІ. Один Оліверів старий знайомий виявляє безперечну геніальність і стає столичним громадським діячем
Розділ ХLІІ. Як меткий Проноза доскочив біди
Розділ ХLIV. Для Нансі надходить час виконати те, що вона обіцяла Розі Мейлі. Невдача
Розділ ХLV. Ной Клейполь дістає від Феджіна таємне доручення
Розділ ХLVI. Побачення
Розділ ХLVII. Згубні наслідки
Розділ ХLVIII. Сайкс тікає
Розділ ХLVIХ. Монкс і містер Броунлоу нарешті зустрічаються. Їx розмова і звістка, що порушила її
Розділ L. Гонитва й утеча
Розділ LI. Розв’язує багато таємниць і оповідає про одне освідчення, що не порушувало справи про посаг та інші шлюбні умови
Розділ LII. Феджінова остання ніч
Розділ LIII. І останній
Протягом восьми-десяти дальших місяців Олівер був жертвою систематичного зрадництва та облуди. Його виходили смочком. Притулкове начальство докладно повідомило парафіальну адміністрацію про безпорадний стан захарчованого сироти-немовлятка. Парафіальна адміністрація запитала притулкову адміністрацію, чи не знайдеться у притулку якоїсь особи жіночої стати, що могла б достачати Оліверові Твісту належне харчування й догляд. Притулкова адміністрація почтиво подала до відома начальства, що такої особи в богадільні немає. Тоді парафіальна адміністрація великодушно і, як завжди, по-християнському постановила направити Олівера до «ферми», тобто до сільської філії притулку для бідних молодшого віку, що містилася недалеко від міста; кільканадцять таких самих юних порушників законів про жебраків, як і Олівер, не обтяжені надмірним харчем та одягом, викохувалися тут, тобто цілісінькими днями барложилися на брудній підлозі під матернім доглядом однієї старшої жінки, що приймала від парафії на своє лоно цих молодих злочинців за сім з половиною пенсів з рота на тиждень.
Сім з половиною пенсів на тиждень для дитини – чи не забагато? На сім з половиною пенсів можна украй пошкодити дитячий шлунок. Стара вихователька була жінка мудра й досвідчена; вона добре знала, що корисне для діточок, але ж також розуміла, що корисне для неї самої. Тому більшу частину тижневої платні вона обертала на власну користь, а молоде парафіальне покоління призвичаювала до економії, ще суворішої за ту, що була встановлена від парафії. Отже, знаходячи в найглибших глибинах іще більшу глибину, вона виявила себе великим філософом-експериментатором.
.....
Олівер похапцем змахнув сльозу, що набігла йому на очі, але, не бачучи перед собою нічого, крім звичайного столу, на щастя збагнув уклонитися йому.
– Як тебе звати, хлопче? – промовив джентльмен, що сидів у високому кріслі.
.....