Отрывок из книги
Славу англійському письменнику Данієлю Дефо (1660–1731) приніс, перш за все, відомий усьому світу «Робінзон Крузо». Але далеко не всім відомо, що цей разюче обдарований, різносторонній і плідний автор, один з родоначальників жанру роману, написав понад п’ятсот книг, памфлетів та есе. Жодна зі сторін життя Англії на рубежі 17–18 століть не залишилась поза увагою. Дефо міркував про політику, економіку, злочинність, релігію, родинні стосунки, про психологію і надприродні явища. Розлючений поборник здорового глузду, віротерпимості і свободи слова, він не обіймав ніяких офіційних посад, і тим не менш, із ним змушені були рахуватися навіть король і уряд країни. Часом його отруйні памфлети викликали у влади таке роздратування, що для їх автора справа закінчувалася судом і вироком до покарання ганебним стовпом і тюремного ув’язнення.
Це, однак, не зупинило Дефо: у 1722 році він опублікував абсолютно скандальний на ті часи роман «Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс» – саме його ви зараз тримаєте в руках. Під виглядом повчального життєпису, так би мовити, «окремого випадку», письменник торкнувся таких речей, які в англійському суспільстві того часу були абсолютними «табу» – проституції, сексуального насильства, багатоженства й інцесту. «Урок моралі вимагає живого опису пороку, інакше потьмяніє краса каяття», – про всяк випадок обмовився він у передмові. Недарма свою героїню він наділив «красномовним» прізвищем Молл Флендерс, що перекладається як «Фламандська шльондра».
.....
Минув місяць, а я все ще була прикута до ліжка. Напади гарячки то спадали, то знову поновлювалися. Лікарі розводили руками і сподівалися лише на мою міцну природу. Через п’ять тижнів мені стало трохи краще, але я була така слабка, так схудла і одужувала так повільно, що лікарі побоювалися, аби в мене не почалися сухоти.
Усі вони вважали – і це мене дуже дратувало, – що причина цієї хвороби криється в мені самій. Нібито те, чим я пригнічена і змучена, – не що інше, як нещасливе кохання молодої дівчини до невідомої особи. Я ж хотіла одного: щоб про мене всі забули, щоб мене залишили в спокої. Але не так сталося, як гадалося.
.....
