Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Передмова. Гімн розуму і стійкості
Розділ 1. Робінзон Крузо
Розділ 2. Буря
Розділ 3. Гвінейський купець
Розділ 4. Невільник
Розділ 5. Перша стоянка
Розділ 6. Порятунок
Розділ 7. Смак волі
Розділ 8. Катастрофа
Розділ 9. Зовсім сам
Розділ 10. Між берегом і кораблем
Розділ 11. Речі потрібні й непотрібні
Розділ 12. Коза і козеня
Розділ 13. Терпіння і праця
Розділ 14. Щоденник Робінзона
Розділ 15. Мішок із зерном
Розділ 16. Землетрус. Продовження щоденника
Розділ 17. Сон. Продовження щоденника
Розділ 18. Перша подорож островом
Розділ 19. Райський куточок
Розділ 20. Завершення щоденника
Розділ 21. Клітка для папуги
Розділ 22. Опудало
Розділ 23. Гончарне ремесло
Розділ 24. Пірога
Розділ 25. Думки про вічне й тимчасове
Розділ 26. Друга пірога
Розділ 27. Бідолашний Робін Крузо
Розділ 28. Робінзон-фермер
Розділ 29. Слід
Розділ 30. Кістки
Розділ 31. Грот і його мешканець
Розділ 32. Підземне сховище
Розділ 33. Гарматний постріл
Розділ 34. Іспанський корабель
Розділ 35. Кінець самотності
Розділ 36. П’ятниця
Розділ 37. Виховання П’ятниці
Розділ 38. Білі люди
Розділ 39. Суднобудівна верф
Розділ 40. П’ятниця і його батько
Розділ 41. Британський корабель
Розділ 42. Заколот на кораблі
Розділ 43. У лісах
Розділ 44. Капітуляція
Розділ 45. Суд губернатора
Розділ 46. Старий португальський шкіпер
Розділ 47. Передчуття
Розділ 48. П’ятниця вчить ведмедя танцювати
Розділ 49. Битва з вовками
Післямова
Батько мій був із Бремена. Здобувши торгівлею добрі статки, він переїхав до Англії, де й одружився з моєю матір’ю, яка походила з шанованої родини Робінзонів. Я народився 1632 року в місті Йорк; мені дали ім’я Робінзон, прізвище ж батька – Крейцнер, але, за звичаєм англійців спрощувати іноземне звучання, переробили в Крузо. У мене вже були сестри і два старші брати, життя яких склалося сумно, хоча наш дім вважали одним із найщасливіших. Старший брат дослужився до підполковника в Англійському піхотному полку і загинув біля Дюнкірхена в битві проти іспанців. Що сталося з другим, мені мало відомо – я запам’ятав лише його невиразний образ, що промайнув і зник у моєму дитинстві.
Я був пізньою дитиною моїх добрих батьків, і батько, який уже старів, намагався дати мені освіту, яку можна було здобути вдома або у звичайній школі. Пригнічений вибором військової професії старшого сина і неспокійним характером середнього, він дуже хотів, щоб я став адвокатом, проте мені не подобалося нічого, окрім морських подорожей. Надто рано я почав мріяти про далекі мандри, і ця пристрасть, незважаючи на прохання моєї матері схаменутись і всупереч бажанню мого батька, з віком тільки посилилася. Я тоді й не здогадувався, до чого вона призведе.
.....
Згодом я дізнався, що вона все до слова переказала батькові.
– Наш син, – гірко зітхнув він у відповідь, – міг бути щасливим, залишившись із нами. Якщо хлопець блукатиме світом, то не тільки втратить тепло рідного гнізда, а й до того ж зазнає безліч лих і прикрощів. Я ніколи із цим не змирюся!
.....