Автор книги: Денніс Лігейнid книги: 752187Оценка: 0.0Голосов: 0Отзывы, комментарии: 0261 руб.(2,82$)Читать книгуКупить и скачать книгуЭлектронная книгаЖанр: ТриллерыПравообладатель и/или издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»Дата публикации, год издания: 2011Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-617-12-2814-6, 978-617-12-2813-9, 978-617-12-2261-8, 978-00620-6840-8Скачать фрагмент в формате fb2fb2.zipВозрастное ограничение: 18+ОглавлениеОтрывок из книги
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Описание книги
Як справжні бостонські хлопчаки, одинадцятирічні друзі Джиммі, Дейв і Шон полюбляли випробовувати свою відвагу. Та одного дня їхнім пустощам поклали край чоловіки на темній машині й увезли із собою найслабшого – Дейва. Джиммі та Шон і оком не змигнули… За кілька днів Дейв повертається додому: у поліційній машині, під спалахи камер репортерів. Друзі навіть позаздрять його славі. І лише пізніше зрозуміють, що сталося… Двадцять п’ять років по тому детектив Шон Дівайн розслідуватиме жорстоке вбивство Джимової доньки, рятуючи Дейва – головного підозрюваного. І знатиме: колись на цій вулиці вони втратили шанс повернути життя в інший бік…
Обережно! Ненормативна лексика!
Оглавление
Денніс Лігейн. Містична річка
Містична річка
І. Про хлопців, які втекли від вовків (1975)
1. Пагорби й Низина
2. Чотири дні
ІІ. Сумноокі Сінатри (2000)
3. Сльози в її волоссі
4. Не наближайся більше до мене
5. Помаранчеві штори
6. Бо воно в нього розбилося
7. У крові
8. Старий Мак-Доналд
9. Водолази в каналі
10. Докази
11. Червоний дощ
12. Ваші барви
13. Вогні
14. Більш ніколи я не почуватиму чогось подібного
ІІІ. Янголи мовчанки
15. Кумедний хлопець
16. Я теж радий тебе бачити
17. Один короткий погляд
18. Слова, які він колись знав
19. Ким вони хотіли стати
20. Коли вона повернеться додому
21. Гобліни
IV. Ушляхетнення
22. Риба-мисливець
23. Малий Вінчі
24. Плем’я зневажених
25. Чоловік у багажнику
26. Загублений у просторі
27. Кого ти любиш?
Епілог. Джиммі з Низини (неділя)
28. Ми займемо тобі місце
Подяки
Отрывок из книги
Коли Шон Дівайн і Джиммі Маркус були дітьми, їхні батьки працювали на цукерковій фабриці Колмена й завжди приносили із собою додому запах гарячого шоколаду. Він став невідмінною прикметою їхніх одягу, постелей і вінілових сидінь у їхніх автомобілях. У кухні в Шонового батька пахло ескімо, а в його ванній смерділо ірисками Колмена. На той час, коли їм зрівнялося по одинадцять років, Шон і Джиммі так зненавиділи все солодке, що пили лише чорну каву без цукру й ніколи не їли десерт.
Щосуботи Джиммів батько навідувався до Дівайнів випити пива з батьком Шона. Він брав із собою Джиммі, й, поки кухоль пива не перетворювався на шість кухлів плюс дві або три порції міцного охолодженого віскі, хлопці гралися на задньому подвір’ї. Вряди-годи до них приєднувався Дейв Бойл, малий із тонкими, як у дівчини, зап’ястками й слабким зором, що розповідав їм усілякі анекдоти, яких той наслухався від своїх дядьків. По той бік завіси на кухонному вікні вони могли чути сичання пива, коли відкривалися банки, раптові вибухи брутального реготу й клацання запальничок, коли містер Дівайн і містер Маркус закурювали свої «Лакі-Страйк».
.....
– Дітей завжди можна народити ще. А ти спробуй пожити з колітом та пошкодженими легенями протягом цілого року.
Дейв у таких випадках вимушено посміхався й ішов по чергову бляшанку пива.
