Каїн і Авель
Описание книги
Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать доволі неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали; благодійник; лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя; людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що написав понад 20 книжок.
В основі роману «Каїн і Авель» (1979) – протистояння двох яскравих особистостей. Вільям Ловелл Каїн народився в Америці в сім’ї багатого банкіра, що здебільшого й визначило його характер і майбутнє. Авель Росновський з’явився на світ у той самий день, що і Каїн, тільки у Польщі, і був знайдою, сьомою дитиною у бідній родині, й до свого повноліття йому довелося пережити стільки лиха, що не кожна б людина могла витримати. Проте, незважаючи на такі різні долі, Каїна і Авеля об’єднувала воля до життя і прагнення в усьому бути першими. І врешті-решт провидіння зіштовхнуло їх у нещадній боротьбі за владу і багатство…
Отрывок из книги
18 квітня 1906 року, Слонім (Польща)
Вона перестала лементувати лише тоді, коли перестала дихати. Саме тоді почав волати він.
.....
Через дев’ять днів, у сутінках довгої зимової ночі в Арктиці, Владек та його ватага прибули до табору № 201. Він ніяк не міг повірити, що у пустці, безплідній пустелі може існувати якесь поселення. Бараки, як і в’язні, були пронумеровані. Барак Владека мав № 33. Усередині приміщення була невелика чорна грубка, а вздовж стін стояли дерев’яні нари, на яких лежали жорсткі солом’яні матраци, вкриті одним тонким коцом. Мало хто з в’язнів зміг заснути першої ночі, позаяк вони вже звикли спати на снігу. А стогони та зойки, що лунали з бараку № 33, часто були гучнішими, ніж завивання вовків надворі.
Задовго до того, як зійшло сонце наступного ранку, їх підняли удари молота об залізну штабу. На внутрішньому боці вікон намерз товстий лід, і Владек вирішив, що доведеться йому помирати від холоду. Сніданок у студеній їдальні тривав десять хвилин і складався з тарілки теплої кашки зі шматочками гнилої риби, накритої листком капусти. Прибульці випльовували риб’ячі ості на стіл, а досвідченіші в’язні з’їдали й кістки, і навіть риб’ячі очі.
.....