Морський вовк
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Джек Лондон. Морський вовк
Розділ I
Розділ II
Розділ III
Розділ IV
Розділ V
Розділ VI
Розділ VІІ
Розділ VIII
Розділ IX
Розділ X
Розділ XI
Розділ XII
Розділ XIII
Розділ XIV
Розділ XV
Розділ XVI
Розділ XVII
Розділ ХVIII
Розділ XIX
Розділ XX
Розділ XXI
Розділ XXII
Розділ XXIII
Розділ XXIV
Розділ ХХV
Розділ ХХVІ
Розділ XXVII
Розділ XXVIII
Розділ XXIX
Розділ XXX
Розділ XXXI
Розділ XXXII
Розділ XXXIII
Розділ XXXIV
Розділ XXXV
Розділ XXXVI
Розділ XXXVII
Розділ XXXVIII
Розділ XXXIX
Отрывок из книги
Мені здалося, що я гойдаюсь у якомусь могутньому космічному ритмі. Повз мене пливли, спалахуючи, блискучі цяточки, розсіяні навколо. Я гадав, що то зірки та вогняні комети заповнюють простір між сонцями, де я лечу. Щоразу, як я у своєму гойданні злітав аж геть угору й мене знову мало кинути в протилежний бік, я чув, як ударяє й гримотить якийсь велетенський гонг. Протягом незмірно довгого часу під тихий шепіт віків я втішався своїм нестримним летом.
Та ось зміна зайшла в моєму сні, – бо це, міркував я, лишень сон. Розмахи мого гойдання все коротшали. Мене кидало з одного краю в другий дражливо швидко. Мені аж дух забивало, так шалено жбурляло мене по небу. Гонг бряжчав усе частіше й грізніше. Щоразу я чекав його в невимовному жасі. Ось мені здалося, що мене тягнуть по шорсткому піску, білому й гарячому від сонця. Це завдавало мені нестерпного болю – неначе шкіра моя пеклася на вогні. Гонг гримотів і дзвенів. Блискучі цяточки спалахували й линули повз мене безкраїм потоком, ніби ціла зоряна система зірвалася в порожнечу. Я відкрив рота, хапаючи повітря, і розплющив очі. Двоє людей навколішках поралися біля мене. Могутній ритм був не що інше, як гойдання корабля на хвилях. Страшний гонг – сковорода, що висіла на стіні. Вона грюкала й брязкала щоразу, коли судно підкидало на хвилі. Розпечений пісок – то просто шорсткі руки людини, що терла мені голі груди. Я скорчився від болю. Піднявши голову, я побачив, що груди в мене червоні й подряпані, шкіра аж пашить, і подекуди на ній виступила кров.
.....
Парубок завагався і врешті стримався:
– Нічого, сер. Я мовчу, я нічого не сказав.
.....