Оглавление
Дуглас Абрамс. Книга радості: вічне щастя в мінливому світі
Запрошення до радості
Вступ Дуґласа Абрамса
День 1. Природа справжньої радості
Чому ти не похмурий?
Краси не буває без страждань
Чи відмовилися ви від насолоди?
Наша найбільша радість
День 2 і 3. Перешкоди на шляху до радості
Ви – незавершений шедевр
Страх, стрес і тривога: я дуже хвилювався
Роздратування і гнів: я кричав
Смуток і туга: тяжкі часи зближують нас
Відчай: у світі панує безлад
Самотність: представлення зайві
Заздрість: знову цей чоловік проїхав повз тебе у своєму «Мерседес-бенці»
Страждання і випробування: як долати труднощі
Хвороба і страх смерті: я радше потраплю в пекло
День 4 і 5. Вісім стовпів радості
1. Перспектива: є багато поглядів
2. Скромність: я намагався здаватися покірним і стриманим
3. Гумор: сміятися, жартувати значно краще
4. Прийняття: єдине місце, з якого починаються зміни
5. Прощення: звільнення від минулого
6. Вдячність: мені пощастило, що я живий
7. Співчуття: те, чого ми прагнемо
8. Щедрість: нас переповнює радість
Практики радості
Зміцнення ментального імунітету
Ранкове формулювання наміру
Подолання перешкод до радості
Формування восьми стовпів радості
Уміння радіти кожному дню
Взаємини і спільнота – найбільша радість
Подяка
Отрывок из книги
Коли ми вийшли з літака в невеликому аеропорту, двоє давніх друзів обійнялись. Оглушливо гули двигуни, і позаду нас нависало засніжене підніжжя Гімалаїв. Архієпископ обережно торкнувся щік Далай-лами, а Далай-лама склав губи так, наче посилав йому поцілунок звіддаля. Це була мить дивовижної прихильності та дружби. Під час підготовки до цього візиту, яка тривала цілий рік, ми мали чітке уявлення про значення тієї зустрічі для світу, але не усвідомлювали, що означатиме цей тиждень для них обох.
Висвітлення цього надзвичайного тижня бесід, проведених у Дармсалі, Індія, у резиденції Далай-лами в екзилі, стало великим привілеєм і неабиякою відповідальністю. У цій книзі я намагався поділитися з вами їхніми відвертими розмовами, сповненими безкінечним сміхом та перемежованими гіркими спогадами про любов і втрату.
.....
Я був цілком впевнений у тому, що цей десерт дав йому неабияке задоволення. Далай-лама однозначно відчував радість за допомогою сенсорних відчуттів. Я подумав про межу між насолодою і жадібністю. Чи пов’язано це з другою або третьою добавкою, тобто з розміром порції, чи зі ставленням до кожного шматка? Джінпа поділився зі мною відомою тибетською молитвою, яку часто читають перед вживанням їжі: «Сприймаючи цю страву як ліки, я насолоджуватимусь нею без жадібності і злості, керуватимусь не ненажерливістю чи гордістю, не бажанням погладшати, а прагненням підкріпитися». Можливо, Далай-лама мав на увазі, що для того, щоб сприймати їжу як поживу для тіла, не треба заперечувати втіху і задоволення, які вона дає.
– Повертаючись до вашого запитання, – сказав Далай-лама, – коли ми говоримо про відчуття щастя, слід усвідомлювати, що насправді є два його види. Перший – це насолода, котру ми відчуваємо органами чуття. Приклад, який я навів, – секс – є одним з таких відчуттів. Але ми можемо також відчувати щастя вищого рівня завдяки нашому розуму, а саме завдяки любові, співчуттю і щедрості. На цьому глибшому рівні щастя характеризується відчуттям довершеності. Тимчасом як радість органів чуття швидкоплинна, ця глибша радість триває значно довше. Це і є справжня радість.
.....
