Реквієм для листопаду

Реквієм для листопаду
Автор книги: id книги: 668448     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывы, комментарии: 0 149 руб.     (1,61$) Читать книгу Купить и скачать книгу Купить бумажную книгу Электронная книга Жанр: Современные любовные романы Правообладатель и/или издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого Дата добавления в каталог КнигаЛит: Скачать фрагмент в формате   fb2   fb2.zip Возрастное ограничение: 16+ Оглавление Отрывок из книги

Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.

Описание книги

Героїня книги Дарина гостро переживає смерть мами. Дівчині доводиться навчитися жити по-новому і заповнювати порожнечу, яка залишається всередині після втрати близької людини. Це доводиться робити через зустріч із власними страхами, комплексами, сумнівами. Дарина справляється – адже її внутрішній світ багатий, глибокий і неординарний, і в ньому попри самотність, є і кохання, і дружба. Ця повість, у якій немає єдиної сюжетної лінії, розбита на численні фрагменти-переживання. Її можна починати читати з будь-якої сторінки. Перечитуючи той самий фрагмент багато разів.

Оглавление

Дзвінка Матіяш. Реквієм для листопаду

І

ІІ

ІІІ

ІV

Отрывок из книги

Минуло два місяці від смерті мами. Дарина повертається додому, несучи в руках пакет із морквяним соком. Мама не любила морквяного соку, їй подобався березовий. Справжній – щойно виточений із дерева, що пахне березневим талим снігом. Дарина уявляє, як вона йде до лісу, в неї промокли ноги, холоші джинсів забрьохані, в руках трилітровий слоїк, куди вона наточить соку. Сік нагадуватиме воду, тільки буде ледь-ледь жовтавий і дуже солодкий. Вони питимуть його вдвох із мамою. І мама сміятиметься дзвінким дитячим сміхом. Вона забуває про те, що вона доросла жінка з наївними очима, і перетворюється на безтурботну дівчинку-підлітка, і трохи соромиться своєї дитячої безтурботності й дитячих рухів. І ходить так дивно й трохи смішно-незграбно, як дівчинка-підліток, що ніяк не призвичаїться до цього дивного світу й не знає, як у ньому треба ходити.

«Тільки щоб тепер нікому не розповідати про себе й удавати, ніби нічого не сталося». Дарина повторює ці слова подумки декілька разів. Так ніби це допоможе. І суворо наказує собі нікому нічого не розповідати. Бо все, що ставалося тепер, зовсім не схоже на те, що було раніше. Принаймні зараз їй думається саме так. Дарина – по тому, як зі спорожнілого будинку роз’їхалися родичі й друзі, котрі відбули тут той час, який мали відбути, – могла днями сидіти нерухомо, дивлячись у вікно або не дивлячись нікуди. Забуваючи про час. Забуваючи про те, що навколо. Утративши бажання розмовляти й думати. Утративши бажання взагалі бути. Їй здавалося, наче всі люди позникали, все позникало, і тепер вона сама серед важкої порожності.

.....

Дарині подобаються дитячі віршики, смішні й банальні. Вона складає такі віршики для себе. Сьогодні їй хочеться написати вірш про зайця. Про зайця, що був добрим її приятелем. Зайці здаються їй добрими й також смішними. Вона ніколи не бачила живих зайців на волі, тільки у звіринці та ще в маминому селі під лісом – щось бігло у траві, начебто сіре – і їй сказали, що то заєць.

Мене проводжало зайчатко геть під дощем намокло чого тобі хочеться зайчику капусти хліба моркви йди додому моє вухате бо вже незабаром мій потяг на пероні махає лапою зайчатко таке самотнє.

.....

Добавление нового отзыва

Комментарий Поле, отмеченное звёздочкой  — обязательно к заполнению

Отзывы и комментарии читателей

Нет рецензий. Будьте первым, кто напишет рецензию на книгу Реквієм для листопаду
Подняться наверх