Брехливе життя дорослих
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Elena Ferrante. Брехливе життя дорослих
Частина I
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Частина II
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Частина III
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Частина IV
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Частина V
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
Частина VI
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
Частина VII
1
2
3
4
5
Отрывок из книги
За два роки до того, як піти з дому, батько сказав матері, що я дуже негарна. Фразу цю він промовив півголосом у помешканні, яке батьки відразу після одруження придбали в Ріоне Альто[1], у кінці вулиці Сан-Джакомо-дей-Капрі. Усе: вулички Неаполя, синє крижане лютневе світло, ці слова – немов застигло. А я тоді випорснула геть і досі біжу поковзом, навіть зараз, у цих рядках, які творять для мене якусь історію, хоча насправді у них немає нічого, геть нічого мого, нічого, що справді почалося чи справді добігло кінця – це всього лиш незрозуміле плетиво, і ніхто, навіть та, хто це пише, не знає, чи воно й справді містить реальну нитку оповіді, а чи є лиш виявом розкошланого, невитравного болю.
Я дуже любила свого батька, він був чоловіком лагідним і приязним. Мав вишукані манери – вони чудово пасували до його тендітного тіла, на якому одяг завжди здавався завеликим, і в моїх очах це надавало йому неповторної елегантності. Риси його обличчя були делікатні, і ніщо не порушувало гармонії: ні глибокі очі з довгими віями, ні бездоганної форми ніс, ні повні вуста. Він завжди говорив зі мною веселим тоном, незалежно від його та мого настрою, і не зачинявся у своєму кабінеті – він весь час щось вивчав, – поки не видобував з мене бодай однієї усмішки. Особливо його тішило моє волосся, але тепер мені важко згадати, коли саме він почав ним захоплюватися – можливо, коли мені було вже два або три роки. За мого дитинства наші розмови завжди були такими:
.....
– Служницею, ким вона ще може працювати, якщо скінчила тільки п’ять класів початкової школи. Не те що працювати служницею погано, ти ж знаєш, якою достойною є та жінка, що допомагає Костанці у хатніх справах. Проблема полягає в тому, що у цьому вона звинувачує свого брата.
– Без жодної причини. Особливо якщо згадати, що твій батько якось її врятував. Вона могла ще більше собі нашкодити. Закохалася в одного лиходія, одруженого чоловіка з трьома дітьми. Ну і твій батько, як старший брат, мусив утрутитися. Але вона й це записала до тих речей, яких не могла йому пробачити.
.....