Рудий на узбіччі
Описание книги
«Рудий на узбіччі» – найновіший роман Енн Тайлер, американської письменниці, чиї книжки люблять і цінують мільйони читачів на всіх континентах. Його герой Міка Мортімер, сорокарічний холостяк, комп’ютерний експерт і за сумісництвом доглядач багатоквартирного будинку в Балтиморі, веде стабільне, розмірене, проте вельми обмежене життя. Але одного разу вся ця стабільність руйнується – і не тільки тому, що подруга Міки вирішує покинути його, а й тому, що біля дверей оселі героянемов із нізвідки виникає підліток, який стверджує, що він – його син…
Глибока, інтимна, повна співчуття, тонкого знання таємниць людського серця і теплого гумору історія про те, що може статися, якщо пощастить побачити світ геть новим поглядом. А ще – про помилки сприйняття, другий шанс, що є в кожного, і незбагненну силу людських зв’язків.
У 2020 році «Рудий на узбіччі» був номінований на здобуття Букерівської премії.
Отрывок из книги
ВИ МОЖЕТЕ ЛИШЕ ЗДОГАДУВАТИСЯ, що відбувається в голові такого чоловіка, як Міка Мортімер. Він живе сам, цілком себе забезпечує і дотримується непохитної, мов скеля, рутини. Щоранку о чверть на восьму ви можете зустріти його на пробіжці. Десь о десятій чи о десятій тридцять він прикріплює магнітну табличку «Технар-відлюдник» на дах своєї автівки «КІА». Час виїзду на виклики змінюється, проте не минає дня, аби клієнти не потребували його послуг. Після обіду він зазвичай порається біля свого будинку. Підмітає доріжку, витрушує килимок або розмовляє із сантехніком. Понеділковими вечорами, напередодні вивезення сміття, він виносить сміттєві баки на алею, а щосереди виставляє контейнери з відходами, призначеними для переробки. О десятій вечора чи трохи пізніше згасає світло у трьох похилих вікнах у нижній частині будівлі. (Його помешкання розташоване у напівпідвальному поверсі і радше справляє похмуре враження.)
Наш герой – високий кістлявий чоловік сорока з гаком років. Має неправильну поставу – голова трохи нахилена вперед, дещо згорблені плечі. Смоляне чорне волосся (якщо він не голитиметься хоча би день, стане помітно, що на скронях пробивається перша сивина). Блакитні очі, густі брови, запалі щоки. Міцно стулені губи. Незмінні джинси, футболка або світшот – залежно від пори року. Коли ж настають справжні холоди, він одягає потерту шкіряну куртку бурого кольору. Коричневі стоптані черевики із круглим носком нагадують ті, що носять школярі. Навіть його спортивне взуття – старі брудно-білі кеди – нічим не вирізняється. Йому не подобаються флуоресцентні смуги, заповнені гелем підошви й інші «фішки», яким надає перевагу більшість бігунів. Улюблена спортивна форма – джинсові шорти завдовжки до коліна.
.....
Його життя насправді було гарним. Він не мав жодних підстав почуватися нещасним.
Один клієнт забажав звільнити його комп’ютер від вірусів, а другий – власник сімейної крамниці – прагнув запустити систему онлайн-оплати для споживачів. У перерві між викликами Міка оглянув несправний пакетний перемикач у квартирі 1b. Там жила Іоланда Пальма – доволі ексцентрична жінка років п’ятдесяти із гривою темного волосся і похмурим, зів’ялим обличчям.
.....