Отрывок из книги
«У Каті найгарніша дупа Європи». Червоне графіті, крадькома вночі виведене фарбою-спреєм, зухвало виблискувало на великій колоні мосту на проспекті Франча.
Поруч – кам’яний орел, вирізьблений дуже давно. Він безперечно бачив винуватця, але ніколи б не виказав його. Трохи нижче, мов маленьке орля під захистом хижих мармурових пазурів, сидів він.
.....
Подзвонили сімейному лікареві, Стефано випив банальний аспірин і пішов спати. Перш ніж заснути, вирішив: ніхто більше його не поб’є. Принаймні залишившись неушкодженим. І ось тепер він тут, у спортзалі. Закинув сумку на плече і пішов до сходів. Двоє дівчат у смугастих купальниках поспіхом вийшли з роздягальні. Спізнювались на заняття з аеробіки. Вони віддали перевагу солодощам і не приховували цього; можливо, зараз навіть пошкодували про це, але ці втрачені десять хвилин все одно небагато могли б змінити. Стефано рушив сходами. Знизу чулися звуки залізяк, кинутих на дерев’яні рейки, вищання блоків, «млинців» для штанги, що грюкали один об одного, тренажерів для кожного м’яза. Якісь типи в тісних майках мірялися біцепсами, розглядаючи себе в дзеркалі, й задоволено всміхалися. Інші працювали, щоб досягти таких само успіхів. Ще інші, нижчі зростом, худі або миршаві, проходили заздрісно повз, не дивлячись на себе у занадто чесні дзеркала.
Відкладали убік заважкі для них штанги або ж залишалися в кутку й споглядали того велетенського типа, поголеного «під нуль», що завиграшки присідав із більш ніж сотнею кіло.
.....
