Отрывок из книги
Катаріна зростала у Верхньому Шварцвальді. Одинадцять ферм на висоті 1100 метрів, капличка й продуктова крамниця, яка працювала лише в понеділок. Вони жили в останній хаті, триповерховій садибі з гостроверхим дахом. То був батьківський дім її матері. За будинком починався ліс, ще далі – скелі, а тоді знову ліс. Вона була єдиною дитиною на все село.
Її батько обіймав посаду прокуриста на фабриці паперу, мати вчителювала. Обоє працювали в долині – у місті. Катаріна часто ходила після школи у фірму до батька. Їй тоді було одинадцять. Вона перебувала в офісі, коли він домовлявся за ціни, знижки чи терміни доставляння, чула всі його телефонні дзвінки, він пояснював їй окремі деталі стільки часу, скільки треба було, щоб вона все зрозуміла. На канікулах батько брав Катаріну із собою у відрядження. Дівчина пакувала його валізи, викладала костюми й чекала в готелі на його повернення з робочих зустрічей. У тринадцять років вона була на півголови вища за свого батька, росла дуже тендітною дівчиною, мала світлу шкіру й майже абсолютно чорне волосся. Батько називав її Білосніжкою й щиро сміявся, коли йому казали, що в нього дуже молода дружина.
.....
Вони сіли до «бентлі» Яссера й поїхали до найдорожчого рибного ресторану на бульварі Курфюрстендамм. Яссер замовив устриці та біле вино, Шлезінґер – тільки рибну юшку.
– Устриці тут свіжі й дуже смачні, – сказав Яссер. – Господар особисто їх купує о третій ранку на ринку. Ви любите устриці?
.....
