Америка
Описание книги
Знаменитий австрійський письменник Франц Кафка (1883—1924), автор всесвітньо відомих романів «Замок» і «Процес», є визнаним новатором у прозі XX століття.
У незакінченому романі «Америка», який вийшов друком уже після смерті автора, Кафка уперше використовує свій коронний літературний прийом: зображення дійсності без будь-якого авторського коментаря, через свідомість персонажа. Це захоплива історія 16-річ-ного хлопця на ім'я Карл, вихідця з Німеччини, який шукає свій дім, роботу, та й взагалі своє місце під сонцем – в Америці. Доля спершу щедро обдаровує його – знайомством із впливовим дядею-сенато-ром, але потім, так само раптово, все відбирає – і юнак опиняється на вулиці без засобів до існування. До того ж, через свою дитячу наївність, Карл потрапляє у погану компанію, причому знайомство з цими людьми дорого йому коштуватиме в майбутньому. Далі будуть пошуки роботи, несподівані злети і падіння. Іноді доля, та й оточуючі також, дуже жорстоко обходитиметься з юнаком. Однак те, що роман не був закінчений автором, залишає надію, що у Карла, врешті-решт, все буде добре, він із честю вийде з усіх випробувань і при цьому залишиться самим собою.
Отрывок из книги
До нових умов у дядьковому домі Карл призвичаївся хутко. Втім, дядько і сам радо йшов йому назустріч у кожній дрібниці, й Карлові ніколи не доводилося чекати, поки його навчать недобрі пригоди, що переважно так отруюють світання життя на чужині.
Кімната Карлова була розташована на шостому поверсі будинку, п’ять нижніх поверхів якого, до котрих у глибині додавалися ще й три підземні, займало дядькове підприємство. Світло, що проникало до його кімнати крізь два вікна і балконні двері, знову й знову захоплювало Карла, коли він уранці входив сюди зі своєї маленької кімнатки. Де ж би йому довелося мешкати, якби він причалив до берега бідним малим прибульцем? Атож, можливо, – і це дядько на підставі знання закону про імміграцію вважав навіть дуже ймовірним, – його навіть не впустили би до Сполучених Штатів, а відіслали б назад додому, не надто переймаючись тим, що вітчизни в нього вже не було. Бо ж розраховувати на співчуття тут не випадало, і все, що Карл читав щодо цього про Америку, цілком справдилося; здавалося, лише щасливці насправжки втішаються тут своїм щастям серед безтурботних облич, які їх оточують.
.....
– Ой, ви робите мені боляче, – одразу ж сказала вона.
Та тепер Карл уважав, що не слід її відпускати. Тож хоч він і дав їй змогу ступати, куди їй заманеться, та все ж ішов разом із нею і не відпускав. Та й легко було охопити її в цій вузькій сукні.
.....