До книги відомого австрійського письменника Франца Кафки (1883—1924) увійшли романи «Замок» та «Процес». У видавництві «Фоліо» також вийшов друком його роман «Америка».
Творчість Ф. Кафки також можна вважати автобіографічною. Події особистого життя письменника, його взаємовідносини з нареченою знайшли своє літературне втілення в романі «Процес». Останній рік свого життя герой проживає у рамках судового процесу, хоча його провина невідома навіть суддям, які ведуть справу. Решту своїх днів Йозеф К. намагається контролювати своє життя, чинити опір безглуздим обвинуваченням, але чим дужче він пручається, то глибше грузне у болоті абсурду.
«Замок» – останній, незакінчений і найбільш загадковий роман автора, в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя.
Місце дії роману не має конкретних географічних реалій, бо вбирає в себе весь світ. Головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.
Оглавление
Франц Кафка. Романи
ЗАМОК
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ
ПРОЦЕС
Розділ 1. АРЕШТ. РОЗМОВА З ФРАУ ҐРУБАХ, ПОТІМ ІЗ ПАННОЮ БЮРСТНЕР
Розділ 2 ПЕРШЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
Розділ 3. У ПОРОЖНІЙ ЗАЛІ ЗАСІДАНЬ. СТУДЕНТ. КАНЦЕЛЯРІЯ СУДУ
Розділ 4 ПОДРУГА ПАННИ БЮРСТНЕР
Розділ 5 ЕКЗЕКУТОР
Розділ 6 ДЯДЬКО. ЛЕНІ
Розділ 7. АДВОКАТ. ФАБРИКАНТ. ХУДОЖНИК
Розділ 8 КУПЕЦЬ БЛОК. ВІДМОВА ВІД АДВОКАТА
Розділ 9. У СОБОРІ
Розділ 10 КІНЕЦЬ
ДОДАТОК ДО РОМАНУ «ПРОЦЕС»
Незакінчений розділ. ДО ЕЛЬЗИ
ПОЇЗДКА ДО МАТЕРІ
ПРОКУРОР1
ДІМ
БОРОТЬБА З ЗАСТУПНИКОМ ДИРЕКТОРА
МІСЦЯ, ЩО ЇХ ЗАКРЕСЛИВ АВТОР
Отрывок из книги
К. прибув пізнього вечора. Село загрузло в глибокому снігу. Замкової гори не було видно, її поглинули туман і темрява, жоден, навіть слабенький, промінчик світла не виказував існування великого Замку. К. довго стояв на дерев’яному містку, який з’єднував гостинець із Селом, і вдивлявся в те, що здавалося порожнечею.
Потім він вирушив шукати місце для ночівлі. У заїзді ще не спали, і хоча в господаря, розгубленого несподіваним пізнім візитом, не виявилося для гостя вільної кімнати, він запропонував К. нічліг на солом’яній підстилці в загальному залі. К. погодився. Кілька селян ще сиділи за пивом, але прибулий не хотів ні з ким спілкуватися, тому приніс собі солом’яну підстилку з горища і влігся поближче до печі. Було тепло, селяни сиділи тихо, він ще трохи спостерігав за ними втомленим поглядом, а далі заснув.
.....
– Я землемір графа, – сказав К., ніби виправдовуючись перед усе ще невидимими.
– О, то це землемір, – сказав жіночий голос, і запанувала цілковита тиша.
