Отрывок из книги
Київ гомонів. Подільський люд веселився на торговищі. Третя неділя від Великодня – на мироносиць – нарешті принесла тепло. Торговки скинули темні шуби і підставили поглядам свої пишні форми, затягнуті у яскраві корсети. Гучно заохочували вони до свого краму покупців із набитими кошелями, яких можна було відрізнити від решти за великими напівпорожніми кошиками. Пани та заможні селяни поважно проходжали у високих шапках різноманітних форм, зчіплялись поглядами, але поводились пристойно – бо був лише ранок. Дехто з них прийшов на торговище, аби похизуватись новою зброєю, придбаною на зимових ярмарках у Дубні чи Львові. А дехто був лише у передчутті придбань – бо й до київського ярмарку недалеко. Вірменські купці зі Сходу неодмінно привезуть щось цінне, а німці щось модне.
В червоній оксамитовій спідниці із білими як сніг підспідничками, що торкались самої бруківки, прошелестіла княгиня Корецька. На талії її чорного корсажу блискотів золотом та емалями крихітний ніж. Оточена гуртом своїх козаків княгиня впевнено йшла торговищем, у кінці її вельможного почту – служниці із кошиками для покупок.
.....
– А чому ж Серафима? Чому саме в честь цієї святої? Нагадай мені – вона мучениця? – князь вже мовив серйозним тоном, але в душі посміювався з молодшої. Її темна ряса і те, як ревно вона бажала присвятити себе Богу, дивували Самійла. Чи не краще жити за спиною чоловіка – неодмінно заможного, адже з іншими доньок Корецьких не шлюбили, – і насолоджуватися владою та багатством? Брат намагався, проте, не світитись посмішкою – хоч і кумедно сестра виглядала в незграбному вовняному платті, хотів утримати серйозний вираз обличчя і врешті обійтись доречними фразами про підтримку родини, але не вийшло – і на лиці він враз змінився – наче то маска блазня Полішинеля не втрималась на акторові під час вистави на велелюдному ярмарку в Римі. Ох, припали ж до душі князю ті римські забави. Самійло гучно розсміявся і спробував пригорнути сестру, закрутити її, аби й вона, як в дитинстві, реготала з ним аж до болю у печінці.
Та молода ігуменя відсахнулась. Змірила гостя суворим позирком. Хоча, як вона могла сердитись на брата? І за мить вже сама не втрималась і розпливлась в усмішці:
.....
