Базована на реальних фактах історія злодія-рецидивіста радянських часів, який у юності потрапив до в’язниці з переконанням, що лише там можна знайти людей, не зламаних ненависною йому системою соціальних стосунків. Тюремна епопея, наприкінці якої герой нарешті починає розуміти, що любить свою матір і одну-єдину жінку, з якою в нього було всього кілька випадкових зустрічей на вулиці в різні періоди життя й за химерних обставин. Спроба проникнення в психологію героя, котрий свідомо відмовився від звичайного життя й обрав самотність як захист від зрад, може зацікавити і людей старшого віку, й представників молодого покоління.
Оглавление
Ганна Ручай. Смугастий мов життя
Частина перша
Відкіля беруться погані хлопчики
«Дурненький»
Складно бути Чужим
Білий кефір і червона кров
Спорт звичайний і нетрадиційний
Справжня проба
Як стати чоловіком
Молодим повсюдно в нас дорога
Свобода вибору
Цілий світ у кишені
Від суми і тюрми…
«Душогрійка»
Зона
Голодування
Зустріч із майбутнім
Частина друга. Воля справжня і умовна
Коли ти робиш другий крок
Тут тобі не дитячий садок…
Друга ходка
Ким ти будеш на волі?
Провал
Карусель
Кольорові картинки з минулого
Чи потрібна людині воля?
Чи буває в цьому світі любов?
Ази нової професії
Свята і будні
Шкільні друзі
Два роки – багато, чи мало?
Поняття
На кола свої
Коли ти дістанеш ножа
Частина третя. Міра нашого покарання
Монастир
Легенди про Воркуту
Ілюзія незламності
Кінопанорама
Мати
Кінець геройства минулих літ
Не чекаючи на зміни
Отрывок из книги
І мимоволі сходиш з узбіччя в гарячий курний бур’ян, аби зірвати двійко здичавілих яблук у нічийому нині, а колись колгоспному саду…
Виявляється, ти просто сидиш на високій межі, по коліна в ще доволі свіжій і по-літньому запашній траві. Тільки й хотілося – вловити запах дитинства, сонячної волі без тягаря чужих провин на власному сумлінні.
.....
А може, і їй зручніше було б, якби Геник раптом зник із її життя? У неї відпали б якісь кухонні клопоти, могла б день і ніч думати тільки про те, про що так завзято не хоче говорити з Геником?
Саме в цей час він і потоваришував із єдиним по-справжньому цікавим йому однолітком – Вітьком із сусіднього під'їзду; добре, що тепер не було кому контролювати, з ким і де він тиняється.
