Оглавление
Генри Лайон Олди. Обитель героїв
Том перший. Реттія
PROLOGUS
LIBER I. Конрад фон Шмуц, обер-квізитор всевидющого приказу
CAPUT I. «А в цьому готелі з підлоги до стелі – весь шлях від землі до небес…[1]»
SPATIUM I. Орден лицарів Зорі або Синопсис архівів Тихого Трибуналу
CAPUT II. «Вони бились день, вони бились ніч – полягли усі, та не в тому річ…»
SPATIUM II. Шпагу – королю, пиху – нікому або Життя сімейства Рівердейл
CAPUT III. «Стережися, рибонько, he ходи, де глибонько – бо не спить рибалка, тебе любить палко…»
SPATIUM III. Дозор Сімох або Їх дійсно було семеро
CAPUT IV. «Не гомін за стінами, не тіні за спинами-то удача біжить поза тинами…»
SPATIUM IV. Відомості про зниклих квесторів або Синопсис архівів всевидющого приказу
CAPUT V. «Гей, в похід, мої друзяки, гей, невдахи-харцизяки – дурень буде отаман…»
SPATIUM V. Відомості про Чурих або Синопсис архівів всевидющого приказу
LIBER II. Генрієтта Кукіль, вігіла Тихого Трибуналу
CAPUT VI. «Всі ми маги, чаклуни, ману хочем мати, а як дійде до мани – шасть у солому спати…»
SPATIUM VI. Страж гробниць або Синопсис архівів Тихого Трибуналу
CAPUT VII. «Ворожили ворожбити: „Будеш, хлопче, кріпко битий!“ – сто бісів у твої ребра, доле моя, наче зебра!..»
SPATIUM VII. Арія Терціні з трагедії «Зоря» Томаса Біннорі, барда-вигнанця
CAPUT VIII. «Йшли моранські хорти, брали слід на стерні – хоч круть-верть, хоч верть-круть, буде лихо мені…»
SPATIUM VIII. Дама за сімома печатями або Синопсис архівів Тихого Трибуналу
CAPUT IX. «Ми дивно зустрілись з тобою за містом, і вийшов наш шлюб ні туди, ні сюди…»
SPATIUM IX. Профоси Дозору Сімох або Синопсис архівів Тихого Трибуналу
CAPUT X. «У порту дивлюся на фрегати – янголам би вам допомагати!..»
SPATIUM X. Їхня відповідь на нашу відповідь на їхній запит або Синопсис доповіді обер-квізитора
CAPUT XI. «А розбійник у хащі ще не знає, що краще: чи зарізати вас, а чи пак зарізатися…»
SPATIUM XI. Страждання молодого злодія або Розповідь Міхаля Ловчика, прозваного Гвоздилом
CAPUT XII. «Вони прийшли по мага на світанні, коли ні краплі мани у тумані…»
SPATIUM XII. Страстів будуарі або Наама Шавазі, член найвищої Ради Некромантів Чуриха
Том другий: Чурих
LIBER III. Конрад фон Шмуц, обер-квізитор Всевидющого Приказу i Генрієтта Кукіль, вігіла Тихого Трибуналу
CAPUT XIII. «Ой, збиралися в похід, виїжджали із воріт – якщо зуби болять, значить, лиху гулять!..»
SPATIUM XIII. Речитатив блазня Юргена Льодяника із трагедії «Зоря» Томаса Біннорі, барда-вигнанця
CAPUT XIV. «Чорний замок в чорній хащі – як язик у чорній пащі…»
SPATIUM XIV. Сон осінньої ночі, або Чужа душа – темний ліс
CAPUT XV. «От би взяти людинку за якусь частинку і спитати, що ти за одна…»
SPATIUM XV. Коротка історія Раґнар-йока, або Життя у двох стінах
CAPUT XVI. «Коня і лань в один фургон впрягла караюча десниця, а подорожньому їзда така ще буде довго сниться…»
SPATIUM XVI. Про Чурих – або добре, або нічого, або Одкровення гросмейстера Ефраїма Клофелінга
CAPUT XVII. «Я тінь давен не забуваю, бережу – колись візьму й до сьогодення прив'яжу…»
SPATIUM XVII. Сон осінньої ночі, або Чужа душа – темний ліс
CAPUT XVIII. «У запеклому бою я неначе у раю – край дороги ляжу, друзі, і вже більше не встаю…»
SPATIUM XVIII. Показання Андреа Мускулюса, лейб-малефіка або Двадцять днів по тому
LIBER IV. Генрієтта Кукіль, вігіла Тихого Трибуналу і Конрад фон Шмуц, обер-квізитор Всевидющого Приказу
CAPUT XIX. «Краще бути на погості, ніж удома, там, де гості вже собі панують, як хотять…»
SPATIUM XIX. Кадавральня Чуриха або Синопсис архівів Тихого Трибуналу
CAPUT XX. «Між дерев гуляють тіні, і збентежені рослини ворушать корінням: як же так?..»
SPATIUM XX. Таємниця, що впала з балкона або Спогади Ефраїма Клофелінга
CAPUT XXI. «Я спитав чаклуна: чого в людства здавна на здоровий на глузд завелика ціна?»
SPATIUM XXI. Сходження в темряву або Житіє Рене Кугута, пульпідора й ідеаліста
CAPUT XXII. «Ой, із серця ран я зроблю таран і як жахну в небесний паркан…»
SPATIUM XXII. Сходження в темряву або Житіє Рене Кугута, пульпідора й ідеаліста (Частина II)
CAPUT XXIII. «Ось і день минув, ось і рік, і ще більш – час збирать імена та каміння…»
SPATIUM XXIII «Сіра» Арія герцога Губерта із трагедії «Зоря» Томаса Біннорі, барда-вигнанця
EPILOGUS
