Потоп. Том II
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Генрик Сенкевич. Потоп. Том II
Розділ I
Розділ II
Розділ III
Розділ IV
Розділ V
Розділ VI
Розділ VII
Розділ VIII
Розділ IX
Розділ X
Розділ XI
Розділ XII
Розділ XIII
Розділ XIV
Розділ XV
Розділ XVI
Розділ XVII
Розділ XVIII
Розділ XIX
Розділ XX
Розділ XXI
Розділ XXII
Розділ XXIII
Розділ XXIV
Розділ XXV
Розділ XXVI
Розділ XXVII
Розділ XXVIII
Розділ XXIX
Розділ XXX
Розділ XXXI
Розділ XXXII
Розділ XXXIII
Розділ XXXIV
Розділ XXXV
Розділ XXXVI
Розділ XXXVII
Розділ XXXVIII
Розділ XXXIX
Розділ XL
Отрывок из книги
Настала тиша, але незабаром у прилеглих хащах щось зашаруділо, наче кабани йшли, проте хрускіт той що ближчим ставав, то повільнішим. Потім знову стало тихо.
– Скільки їх там є? – уточнив пан Кміциц.
.....
– Не настав ще мій час. Приготуйте хліба з павутиною, пане Кемлич, і прикладіть якнайшвидше, бо я маю з вами побесідувати, а щелепи ниють.
Стариган підозріло зиркнув на полковника, бо в його серці зачаїлося побоювання, що ця розмова може стосуватися тих коней, уявно відібраних козаками, проте все одно заклопотався. Замісив завчасу зволожений хліб, а що павутини в хаті не бракувало, то не забарився перев’язати пана Кміцицa.
.....