Оглавление
Герман Гессе. Деміан. Кнульп
Деміан
Розділ перший. Два світи
Розділ другий. Каїн
Розділ третій. Розбійник
Розділ четвертий. Беатріче
Розділ п’ятий. Птах вибивається з гнізда
Розділ шостий. Боріння Якова
Розділ сьомий. Пані Єва
Розділ восьмий. Початок кінця
«Деміан» Германа Гессе як модель екзистенційного пошуку «внутрішньої сутності» Післямова до роману
Кнульп
Переддень весни
Мої спогади про Кнульпа
Кінець
Альтернативний спосіб життя як спроба зберегти свободу і незалежність у світі споживацьких ідеалів, або ж Кнульп – волоцюга, нікчема чи святий юродивий? Післямова до повісті «Кнульп»
Примітки
Отрывок из книги
Щоб розповісти свою історію, я повинен розпочати здалеку. Мені слід було б повернутися назад досить далеко, у найперші роки мого дитинства (якби це було можливо) і через них ще далі – до витоків мого походження.
Пишучи романи, письменники зазвичай вважають, нібито вони, як Господь Бог, можуть цілковито охопити й збагнути будь-яку людську душу, подати її історію без будь-якого туману, описуючи лише найбільш суттєве. Я так не можу. Та й зрештою письменники цього не можуть. Але моя історія для мене важливіша, ніж для будь-якого письменника його власна історія, оскільки це є моя історія – не якоїсь вигаданої людини, можливо, й не ідеальної, але справжньої, єдиної у своєму роді живої людини. Що це таке – справжня жива людина, – сьогодні знають менше, ніж будь-коли. Людей масово знищують, незважаючи на те, що кожна особистість є дорогоцінним, неповторним творінням природи. Якби ми не були чимось іще більшим, ніж єдиною у своєму роді людиною, якби нас і справді можна було цілковито знищити кулею з гвинтівки, то розповідати історії не було б жодного сенсу. Але кожна людина – це не тільки вона сама, це ще й та єдина, неповторна, цілковито особлива, у кожному разі важлива й чудова точка, де явища природи перетинаються тільки один раз і ніде більше. Тому історія кожного – важлива, вічна, божественна. Бо кожна людина, поки вона жива і виконує волю природи, є чудовою і гідною будь-якої уваги. У кожній людині набуває свого образу Дух. У кожному з нас страждає жива істота. У кожному з нас розпинають Спасителя.
.....
– Це ти? – промовив я розгублено. – Ти мене налякав…
Він подивився на мене, і його погляд був поглядом цілком дорослої, проникливої людини, яка усвідомлює свою перевагу. Ми вже давно не спілкувалися.
.....
