Оглавление
Ігор Макарук. Князь-варвар
Дійові особи та історичні постаті, про яких згадується в романі
Від автора
Пролог. Одна мить дитинства
Розділ перший. Земля київська. Важке рішення
1. Добромир Поклінний. Це було його життя
2. Мечислав. На Переяславському тракті
3. Святовид. Боги дали нам цю Землю
4. Ладомира. Володарка цієї ночі
5. Святовид. Дорогою у напрямку смерті
6. Святозар. За межею Великодньої жертви
7. Посланники візантійські. Вислухай і прийми
8. Добриня Ніскиніч. Дорогою до Вишгорода
9. Великий князь Володимир. На порозі важливого рішення
10. Великий князь Володимир. За межею розуміння
11. Великий князь і Великий воєвода. Рішення прийнято
12. Сігурд Ейріксон. Вранішня дорога до Києва
13. Знахарка Ягна Ясна. Перемогла, але не здолала
14. Відьма київська. Дорога до Бога
15. Добромир. Очі кровного зрадника
Епілог першого розділу
Розділ другий. Рідна земля. На шляху до чужої війни
1. Олаф Трюггвасон. Повернення і спогади
2. Данеслав Святозарич. Подорож перша
3. Сергій Студит. Надія поступово згасає
4. Олаф Трюггвасон. Тривожне видіння, яке вказує шлях
5. Чаруна. Знахарка від Бога
6. Великий князь Володимир Святославович. Війні бути
7. Святозар Світлий. Тепер все буде по-іншому
8. Ягна і Святозар. Біле і темне коло
9. Данеслав Святозарич. Подорож друга і третя
10. Князь Володимир. Хто говоритиме з Богами?
11. Інгвар. Останній учень волхва Всеслава
12. Великий князь Київський. Принесення жертви
13. Данеслав. Подорож четверта і п’ята
14. Верховний волхв Святозар. Перша змова волхвів
15. Карпатський мольфар. Священна гора*
Епілог другого розділу
Епілог
Примітки
Отрывок из книги
До цих пір намагаюся заглянути собі у душу і зрозуміти, у який період мого життя так мене зачепила за живе тематика життя наших пращурів? Чому «голос крові», який жив у мені давно, раптом так настирно і вагомо заявив про себе, збуривши всі мої почуття і лишивши спокою? Випадковість це, чи ґрунтовна закономірність? Адже я повністю світоглядно сформована особистість. З дитинства я пишаюся тим, що я українець. Я завжди дякував долі, що я українець. Глибинне коріння нашого народу, на певному інтуїтивному рівні я знав, але всю сутнісну складову у повній мірі не розумів. Саме тому мабуть і не був готовий своїми знаннями ділитися. І раптом у мені пробудилося нездоланне бажання зрозуміти і відкрити для себе той потаємний зв’язок із нашим минулим, яке живе у нас донині! Яке заставляє нас любити цю землю, боротися за неї, гинути, але не здаватися. Не здаватися ніколи, в ім’я сивої давнини, у честь наших Великих предків.
Хоча насправді, певними недобрими силами все було зроблено, щоб крізь віки ми втратили зв’язок зі своїм корінням. Втратили своє ім’я, загубили честь, але Боги не дозволили цьому статися. Вони продовжують донині оберігати те родинне вогнище, яке жевріє у наших душах. Подивившись у глиб себе, ми можемо побачити витоки того знання, носіями якого ми зараз є. Адже наш народ повинен іти тим шляхом, який з часом приведе до повного і остаточного розуміння, звідки ми прийшли, чому освоїли саме цю, дану нам Богами землю. Чому ми живемо саме тут? Чому саме ця земля є для нас рідною? Чому саме так зігріває нас наше Сонце? Чому наші страждання і біди пов’язані із перебуванням у цьому часовому просторі? З яких причин ми відчуваємо силу, перебуваючи саме на своїй землі? Звідки ця сила? Де основа всього нашого українського, автентичного єства. Того єства, яке притаманне саме нам, тому народові, який нині називається українцями?
.....
Всі присутні одразу звернули на це увагу, зрозумівши, що Мечислав прибув у дім батька вже зовсім у іншій якості, не як раніше.
– Гостинно прошу тебе до дому, сину мій славний, – усміхаючись з радості за сина, промовив старий боярин, роблячи крок назустріч для обіймів і шанування.
.....
