На тлі подій XVI століття, коли панує інквізиція, розгортається доля молодого вченого. Він опиняється у таємній ложі, де вивчає алхімію і опановує таємниці внутрішньої трансформації. У пошуках мудрості головний герой подорожує Сходом і нарешті зустрічає великого майстра Джордано Бруно.
Це філософський роман про мистецтво пізнання себе, про велич і стійкість людського духу. Чи зможе Алхімік гідно продовжити справу Вчителя?
Минуле і сучасність органічно переплелися у романі, нагадуючи про споконвічну істину: «Кожен кінець є одночасно початком».
Оглавление
Хорхе Анхель Ліврага Ріцці. Алхiмiк. До образу Джордано Бруно
Розділ перший. Розмова привидів
Розділ другий. Руїни
Розділ третій. Духовий поступ
Розділ четвертий. Осяйний вінець
Розділ п'ятий. Схід
Розділ шостий. Джордано Бруно
Розділ сьомий. Храм Ісіди
Розділ восьмий. Повернення
Розділ дев'ятий. Біле місто
Розділ десятий. Терновий вінець
Розділ одинадцятий. Спогад
Отрывок из книги
Клекотіння рідин у стареньких ретортах лунало для Пабло Симона таємничим співом сирен, вихоплюючи його з незглибимого внутрішнього моря і припинаючи до скель конкретики, жорсткого матеріального материка. Та небавом невидимі посланці обрію, мов морські вітри, нагадували про його мандрівну внутрішню природу.
У віконце зазирали перші зорі. Розчин, над яким він трудився, майже кристалізувався. По тому його треба було знову злити в залізний куб.
.....
Відразу ж усі зайди разом з трьома братчиками рушили до містечка. На варті в руїнах лишилося кількоро людей. Потім їх мали змінити або взагалі відкликати.
Цілісінький день Пабло Симон просидів каменем, замурований живцем у римському мурі завтовшки зо три метри, ретельно замостивши всі доступи до тісного гроту.
