Наталена Королева
Описание книги
Недаремно українську письменницю Наталену Королеву (1888–1966) вважають найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Її життя – чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все – таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання, карколомні воєнні пригоди і майже злидні в останні роки…
Вона народилася в містечку Сан-Педро де Карденья в Іспанії в графській родині. Мати померла при пологах, а батько просто кинув дитину. Тому дівчинку виховувала бабуся, а коли вона померла – тітка. Наталена знала багато мов, а свої твори почала писати французькою. Те, що вона стала саме українською письменницею, є заслугою її другого чоловіка Василя Короліва-Старого, який наполіг, щоб дружина писала українською.
Широке визнання і популярність Наталені принесли збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті«1313» (1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942–1943). Після війни у Чикаго випущено її повість «Quid est veritas?» (1961), завершену ще в 1939 році У радянські часи творчість Королевої була заборонена через наявність у її доробку релігійних текстів з євангельськими мотивами, на християнську тематику та про людську, мирську духовність. І лише після проголошення незалежності України вони були опубліковані.
Отрывок из книги
Наталена Королева прийшла в моє життя дуже містично і незабутньо. Коли раніше чула про подібні історії, то була переконана, що це все вигадка і нічого подібного з земними людьми не може траплятися. Але після мого сакрального знайомства з Наталеною мене тепер важко чимось здивувати.
З 2004 по 2009 роки я навчалася на філологічному факультеті на спеціальності українська мова та література. Нам, студентам, діставалося добряче, бо треба було фактично вчити дві спеціальності одразу, а читати доводилось стільки, що просто були тижні, коли буквально вивчалося і десять романів на тиждень, які потрібно було не лише прочитати, а й записати їхній короткий зміст у так званий читацький щоденник. Усі студенти інших, особливо технічних факультетів, робили свої домашні завдання за кілька годин, а філфаківці завжди ходили втомлені та невиспані. Тому, завжди згадуючи про Наталену Королеву, я досі не можу зрозуміти, як вона пройшла повз мене, або я повз неї, але в університетській програмі ми не зустрілися. Власне, вона і не була в основному вивченні, а у факультативному, і це єдине, що може пояснити, чому я її не читала раніше. Я досліджувала сучасний процес, шістдесятників та постмодерністів. Почала писати дисертацію теж за творчістю шістдесятника, але після одного віднайденого листування розчарувалася в об’єкті свого дослідження так, що просто не змогла більше повернутися до нього. Минув рік, і я зрозуміла, що морально не можу продовжити досліджувати цього автора, хоч вся теорія й методологія були вже написані.
.....
Наталена по закінченню школи хотіла вчитися далі, її вабила археологія, але дівчина вагалася, бо тягло її до вбогих та хворих, яким хотіла допомогти, але не знала як, хоч і роздавала нужденним все що могла. Власне, це наштовхнуло її студіювати медицину, а археологію залишила вона для себе – як приємну забаву.
Наталена думала також і про те, що і на археологічних розкопках знадобиться медицина, коли хтось зламає руку чи впаде до ями. Думала вона й про те, що треба вчитися малювати, щоб могти зобразити річ при розкопках. Планів та бажань в мисткині завжди було надзвичайно багато.
.....