Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі, недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г’юстон та інші світові зірки. Дивна, багато в чому трагічна доля випала маленькій симпатичній жінці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США: завдав болю ранній розрив із Батьківщиною, який Квітослава гоїла українськими піснями, а невиліковна хвороба привела за собою ранню смерть. Однак мрія усього життя чудової квітки, яка могла би стати окрасою будь-якої сцени, все-таки здійснилася. Далекий голос України досі лунає між нас і продовжує зігрівати серця та душі людей на всій планеті.
Оглавление
Игорь Коляда. Квітка Цісик
Розділ перший. Повернення в Україну
Розділ другий. Цісики, Нагірні – Леви: роди рафінованої інтеліґенції
Розділ третій. Квітослава-Орися
Розділ четвертий. Тато – Володимир Цісик
Розділ п’ятий. Мама. Іванна (Ася) Лев (Нагірна-Кандяк)
Розділ шостий. Дитячі та шкільні роки
Розділ сьомий. Пластунка
Розділ восьмий. «Міс Союзнівка»
Розділ дев’ятий. Студентські роки
Розділ десятий. Голос в єдиному екземплярі. Колоратурне сопрано
Розділ одинадцятий. Світ рекламних джинглів
Розділ дванадцятий. Виконавиця саундтреків
Розділ тринадцятий. Голос кампаній
Розділ чотирнадцятий. Українське серце
Розділ п’ятнадцятий. Кохання. Родина. Особистість
Розділ шістнадцятий. Незламна Квітка
Література
Отрывок из книги
У далекій Америці Квітка Цісик ніколи не забувала про землю своїх батьків. Однак в Україні вона була лиш раз – 1983-го року.
Тарас Зень, троюрідний племінник Квітки Цісик (по лінії батька Володимира Цісика), генеральний директор ТРК «Вежа» у м. Івано-Франківську зізнається: «Це був зовсім неафішований візит. До нас, в Івано-Франківськ, вона приїхати не могла, адже місто було військовим. Швидше за все, відвідала родичів у Львові та Києві. Про жоден виступ тоді не могло бути мови».[1]
.....
У 1939 році Софія Кандяк нарешті отримує дозвіл на розлучення з Іваном Кандяком.
8 жовтня 1939 року Василь Лев та Софія Нагірна одружуються, а 4 липня 1940 року в них народжується син Володимир. Саме в ці роки Галичина потрапляє в епіцентр європейської геополітики. У 1939 році вона стає частиною СРСР. Радянська влада, намагаючись використати лояльні до неї інтелектуальні сили галицької еліти, запрошує Василя Лева працювати доцентом слов’янської філології у Львівському університеті імені Івана Франка. Донька Софії від шлюбу з Іваном Кандяком, себто Іванна, стала рідною для Василя Лева. Коли народився Володимир, вона, як кажуть у Галичині, була вже панною. Як-не-як, мала 17 років, була ученицею Академічної гімназії (потім – середя школа № 1).
