Оглавление
Игорь Коляда. Iван Богун
Частина перша. Іван Богун. Походження. Легенди. Версії
Частина друга. Славетний звитяжець Хмельниччини
Розділ перший. Соратник Хмеля
Розділ другий. Славетний оборонець Вінниці
Розділ третій. І. Богун у битві під Кам’янцем-Подільським
Розділ четвертий. Берестечко. Рятівник козацької армії
Розділ п’ятий. Участь у Батозькій битві
Розділ шостий «Черкаські Фермопіли». Переможець «непереможного» С. Чарнецького
Розділ сьомий. Молдавська кампанія 1653 року. Участь в облозі Жванця
Розділ восьмий. Полковник І. Богун і союз із Москвою (1654 року)
Розділ дев’ятий. Полковник І. Богун у воєнних кампаніях 1654–1655 років
Розділ десятий. Полковник І. Богун у воєнних кампаніях 1656–1657 років
Частина третя. Полковник Іван Богун у Добу Руїни
Розділ одинадцятий. Полковник І. Богун і гетьман І. Виговський
Розділ дванадцятий. Полковник І. Богун і гетьман Ю. Хмельницький
Розділ тринадцятий. І. Богун у поході польського короля на Лівобережну Україну (грудень 1663 – січень 1664). Облога Глухова
Розділ чотирнадцятий. Трагічна загибель полковника Івана Богуна
P. S. У пам’яті народній
Використана література
Отрывок из книги
Конфуцій стверджував: «Часто історію цілих народів, держав творять особистості».
Упродовж більш ніж 350 років до біографії полковника І. Богуна привернута увага істориків. Недостатність та неповнота джерел не дозволяє вивчити та відтворити цілісний портрет постаті І. Богуна, комплексно реконструювати біографію видатного козацького звитяжця.
.....
І. Богун, як вважає Т. Таїрова-Яковлєва, був серед козаків, які з Я. Іскрою-Остряниним (Остряницею) після козацького повстання, у 1638 р. відступили в майбутню Слобідську Україну та заснували з дозволу московського царя містечко Чугуїв. У 1641 р. козаки збунтувалися, вбили Я. Іскру-Острянина та розійшлися.
Тривожні роки «золотого спокою польської шляхти» (1638–1647 роки) Богун провів в Дикому полі на Сіверському Дінці, отримуючи чудову школу «загоничів», як називали на жаргоні того часу отаманів, які воювали з татарами. «Загоничі», або «вожді полови», так само не визнавали ні польського короля, ні московського царя. Тікаючи від переслідувань поляків-католиків, запорозькі «злодійські черкаси» (так їх називали московити) проникали на Сіверський Донець в пошуках здобичі і розваг.
.....
