Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Передмова
А. Абетка
Й. Йой
Є. Є розум чи як?…
Ю. Юні і не зовсім чорні археологи (вік мандрівниці – 2 тижні)
І. Індія (вік мандрівників – 1,5 і 2,5 роки)
Ц. Ціни (але далі трохи про Індію)
Г. Гігієна (огненна)
К. Кемпінг
Л. Літак
Т. Транспорт
З. Забавки в дорогу
Н. Непал
Щ. Щось штибу корабля (та ж сама Індія, штат Керала)
Ж. Життя в монастирі
М. Море
Е. Естетика
Ч. Чужі діти і чайлд-френдлінес
Р. Рикша
Ї. Їжа
Д. Дорожня пригода – Road Trip на Балкани
У. Ушкодження тілесні
Х. Хуйня (і гори)
О. О, Париж!
Б. Барселона, квітень 2014 (3 роки 7 місяців і 2 роки 8 місяців —. втретє для Каї, вдруге для Кори)
Ш. Школа їзди на візку
Е. Енергія інтенсивності переживань
В. Вестибулярний апарат
Ь. М’яко про вік
Ф. Філософія батьківства
С. Страхи
Ґ. Ґрунтовна педагогіка (а пари з неї я безсовісно прогулювала в універі)
П. Подорожі з тваринами
Я. Я не курка. Алілуя!
Кінець
Любі друзі, дорога родино. Ви тримаєте в руках «Baby travel…» – такий собі веселий нон-фікшн про емпіричний досвід ненормальної мами двох цілком нормальних дітей. Це книга про те, як не боятися нового досвіду, пересувань, культурних експірієнсів, самого себе. Тут вистачає і пригод, і практичних порад, і суспільно-культурних розвідок. Починаючи від скалолазання в Ліхтенштайні за два тижні до пологів і далеко не закінчуючи поїздкою до Індії з малюками віком півтора і два з половиною роки. Можна було би попередити: «Не повторюйте в домашніх умовах», але скоріше я б написала так: «Коли вже я, розтелепа, змогла, то і ви зможете». Та й не в домашніх умовах.
Книжка ця не претендує на бозна-яку художню цінність. Можливо, тому що вона не художня. Нерівномірні нотатки, помітки на полях, історійки, жарти і поради. До того ж вона жахливо неполіткоректна – врахуйте це. Автор ні на що, крім як розважити читача й принести користь своїм часто недолугим досвідом, не претендував.
.....
– Йой, – вдавалася я до полісемантичного гуцульського, заодно викликаючи собі в уяві образ товстої білотілої Палагни якої-небудь, що лежить вагітна на перинах і стогне: «Я не го-о-одна!» – І як би то не стати куркою?
І ось тепер – не зовсім переможне, але повернення. Знайома акторка-лесбійка здала нам свою квартиру за 800 євро на місяць (криваві гроші, як вже потім з’ясувалося, але однаково ніщо порівняно з мінімальною ціною 1500 в Ліхтенштайні чи в сусідньому з ним австрійському селі). З усіма тими боа, жабо, блискітками, старими афішами, платівками, книгами й антикварними меблями. Атмосферно і доволі запилюжено, як на свіжоспечену нервову маму. Скільки разів я змушувала бідного Нормана пилососити й влаштовувати вологе прибирання – це притому, що всі речі акторки я акуратно накрила пластиком, – зараз і згадати страшно. Видно, тоді я йому й привила стійку ненависть до цього діла на все подальше життя.
.....