Оглавление
Ирина Потанина. Вільгельм Котарбінський
Вступ. Звичайний дивовижний художник
Пригода на могилі
Не такий, як усі
Судіть по трудах моїх
Розділ перший, італійський
На старт, увага, марш!
Перший римський світанок
Труднощі перехідного періоду
Перший успіх та інші принади життя
Римські вакації
Розділ другий, київський
У маєтку
У місті
Володимирський собор
Ні хвилинки спокою
Розділ третій, подорожній
Переїзд додому
І знову переїзд
Список використаних джерел
Отрывок из книги
«Київ – батьківщина чудес!» – любив говорити той, кому присвячено цю книгу: непогамовний романтик, геніальний художник, таємничий містик і при цьому напрочуд світла людина – Вільгельм Олександрович Котарбінський. Маючи своєрідне почуття гумору і вміння по-філософськи ставитися до будь-яких життєвих труднощів, він особливо часто вживав цей вислів після 1917 року, причому в ситуаціях, у яких людина менш аристократична, найімовірніше, просто вдалася б до неподобних слів. І йшлося не стільки про містику, скільки про навколишній бедлам. Але на те й Київ, щоб одне з одним завжди було неподільним.
– Київ – батьківщина чудес! – з неприхованим сарказмом і явно цитуючи класика, вимовив один мій знайомий на могилі Вільгельма Котарбінського.
.....
«У Римі спробуйте зустрітися з Котарбінським (Вільгельмом). Це мій давній приятель. Надзвичайно розумна і дивовижна людина, яку я вельми поважаю. Він вам усе покаже і розкаже, як ніхто! Кланяйтеся йому від мене низенько і скажіть, що я його люблю і поважаю, як і раніше. Окрім Рєпіна й Антокольського я нікого з усіх наших художників не знаю з таким же сміливим, сильним і оригінальним мисленням. Постарайтеся побути з ним весь час у Римі. Залишитеся задоволені і вдячливі», – пише в 1887 році відомий критик В. В. Стасов у своєму листі-настанові до І. Я. Ґінцбурга.
«Котарбінський – великий мрійник. Він любить мріяти про важливе і про нікчемне, серйозно і жартома. <…> Свєдомський, коли пише, працює. Котарбінський же – мріє. Мріє заразливо, без устанку і в той час, коли працює, і тоді, коли відпочиває… <…> Від усього, що він робить, віє витонченістю, ніжністю і глибоким, шопенівським, польським смутком», – пише у своєму трактаті про творців Володимирського собору В. Л. Дедлов.
.....
