Оглавление
Клайв Льюїс. Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу
Лев, Біла Відьма та шафа
Розділ 1. Люсі зазирає в шафу
Розділ 2. Про те, що дізналася Люсі
Розділ 3. Едмунд і шафа
Розділ 4. У мармеладному мареві
Розділ 5. Знову по цей бік шафи
Розділ 6. Далі в ліс
Розділ 7. День у бобрів
Розділ 8. Що трапилось після обіду
Розділ 9. У володіннях Білої Відьми
Розділ 10. Про те, як розвіялись чари
Розділ 11. Аслан наближається
Розділ 12. Бойове хрещення
Розділ 13. Давнє закляття з глибини століть
Розділ 14. Торжество Відьми
Розділ 15. Найдавніше закляття часів одвічних
Розділ 16. Про кам’яні статуї та про те, що з ними трапилось
Розділ 17. У пошуках Білого Оленя
Принц Каспіан
Розділ 1. Острів
Розділ 2. Підземелля старого замку
Розділ 3. Гном
Розділ 4. Гномова розповідь
Розділ 5. Пригоди принца в горах
Розділ 6. Вигнанці
Розділ 7. Гроза над Нарнією
Розділ 8. Як покинули острів
Розділ 9. Що побачила Люсі в лісі
Розділ 10. Повернення Лева
Розділ 11. Рик Лева
Розділ 12. Мара і кара
Розділ 13. Великий король кидає виклик
Розділ 14. Гарячий день
Розділ 15. Аслан створює двері
Морські пригоди «Зоряного мандрівника»
Розділ 1. Картина у спальні
Розділ 2. На борту «Зоряного мандрівника»
Розділ 3. Самотні острови
Розділ 4. Що робив на острові Каспіан
Розділ 5. Буря
Розділ 6. Пригоди Юстаса
Розділ 7. Чим скінчилися пригоди Юстаса
Розділ 8. Два щасливі рятунки
Розділ 9. Острів Тисячі Голосів
Розділ 10. Чаклунська книга
Розділ 11. Тупотупи знаходять своє щастя
Розділ 12. Темний острів
Розділ 13. Три сплячі бородані
Розділ 14. Початок краю світу
Розділ 15. Дива останнього моря
Розділ 16. На самому краю світу
Срібний трон
Розділ 1. На задвірках школи
Розділ 2. Джил доручають завдання
Розділ 3. Король вирушає у плавання
Розділ 4. Пташиний базар, або Совиний парламент
Розділ 5. Зустріч із простокваком
Розділ 6. Дикі північні землі
Розділ 7. Таємничий пагорб
Розділ 8. Палац Харфанг
Розділ 9. Важлива новина
Розділ 10. У Темному королівстві
Розділ 11. Срібний трон
Розділ 12. Королева Підляндії
Розділ 13. Підляндія без королеви
Розділ 14. Самісінький спід світу
Розділ 15. Зникнення Джил
Розділ 16. Життя без кінця й без краю
Кінь і його хлопчик
Розділ 1. Про те, як Шаста рушив у дорогу
Розділ 2. Дорожні пригоди
Розділ 3. Біля брами Ташбаана
Розділ 4. Негадана зустріч
Розділ 5. Принц Корін
Розділ 6. Шаста серед могил у долині Мертвих Царів
Розділ 7. Аравіс у Ташбаані
Розділ 8. У палаці тісрока
Розділ 9. Крізь пустелю
Розділ 10. Пустельник південного кордону
Розділ 11. Незваний супутник
Розділ 12. Шаста в Нарнії
Розділ 13. Битва при Анварді
Розділ 14. Як Ігого мудрості набрався
Розділ 15. Рабадаш, Великий і Вухастий
Небіж чаклуна
Розділ 1. Не ті двері
Розділ 2. Діґорі та його дядько
Розділ 3. Ліс-між-світами
Розділ 4. Дзвін і молоток
Розділ 5. Світ-гідний-жалю
Розділ 6. Початок проблем для дядька Ендру
Розділ 7. Що сталося біля дверей
Розділ 8. Битва біля ліхтарного стовпа
Розділ 9. Відкриття Нарнії
Розділ 10. Перший жарт і все інше
Розділ 11. Діґорі та його дядько опинились у халепі
Розділ 12. Пригоди Аґруса
Розділ 13. Несподівана зустріч
Розділ 14. Саджання дерева
Розділ 15. Кінець цієї історії та початок усіх інших
Остання битва
Розділ 1. На озері Чан
Розділ 2. Король робить хибний крок
Розділ 3. Круть у всій красі
Розділ 4. Нічні пригоди
Розділ 5. Як до короля прийшла допомога
Розділ 6. Пригода протягом ночі
Розділ 7. Здебільшого про гномів
Розділ 8. Які новини приніс орел
Розділ 9. Великі збори на Хлівному пагорбі
Розділ 10. Кому ввійти у хлів
Розділ 11. Що було далі
Розділ 12. За дверима хліва
Розділ 13. Гноми не хочуть, щоб їх обдурили
Розділ 14. Нарнію огортає ніч
Розділ 15. Усе вище і все далі
Розділ 16. Прощання із царством тіней
Отрывок из книги
Були собі якось четверо дітлахів на ім’я Пітер, Сьюзан, Едмунд та Люсі. Ця історія про те, що трапилося з ними, коли батьки відіслали їх подалі від Лондона під час війни через бомбардування. А відіслали їх до старенького професора, який мешкав у глушині, звідки до найближчої залізничної станції було миль десять, та й до поштамту не менш як дві. Дружини він не мав, а мешкав у великому сільському будинку разом із домогосподаркою місіс Макріді та трьома покоївками (звалися вони, між іншим, Айві, Маргарет та Бетті, але власне для нашої історії це не має великого значення, бо вони тут майже не з’являються). А ось Професор був вельми старенький, мав пасма скуйовдженого сивого волосся, що росло скрізь по всьому обличчю так само, як і на голові; тож дітлахам він одразу сподобався, хоча, треба визнати, у перший вечір коли він тільки вийшов на подвір’я, щоб їх привітати, то мав настільки чудернацький вигляд, що Люсі, наймолодша з усіх, навіть трішечки злякалась, тоді як на Едмунда (другого за віком серед наймолодших) напав дурносміх, тож йому довелося вдавати, нібито у нього свербить у носі, щоб приховати свою зніяковілість.
У той самий вечір, щойно всі побажали Професору добраніч та піднялися на другий поверх, хлопчаки одразу ж прибігли в кімнату до дівчаток, щоб разом обмізкувати стан речей.
.....
Едмунд зітхнув та поліз до брами. Нагорі він відхекався та зазирнув до подвір’я. Від того, що він побачив, у нього зайшлося серце. Одразу ж за брамою в місячному сяйві закляк велетенський лев, що присів на задні лапи, наче напружившись перед стрибком. Причаївшись у темряві брами, так само спробував заклякнути й Едмунд, не в змозі рушити ані туди, ані сюди, хоча з огляду на тремтячі колінця це йому, мабуть, не дуже вдалося. Так він простояв досить довго – настільки довго, що вже й сам не розумів, від чого в нього більше цокотять зуби: від переляку чи холоднечі. Скільки він там стояв насправді – нікому не відомо, та зрозуміло одне: йому здалося, що якнайменше декілька годин.
Так чи не так, а з часом Едмунд запитав себе, з якого дива готовий накинутися на нього лев в останню мить завмер і зволікає зі стрибком. Більш того, Едмунд готовий був присягнутися, що з тієї миті, як він увіп’яв очі в лева, той не зрушив з місця ані на крок. Осмілівши, Едмунд присунувся ближче, все ще тримаючись у затінку брами. З цього місця він міг роздивитися краще і збагнув, що лев не тільки не збирається нападати, а навіть не дивиться в його бік. «А що, як крутне головою і…» – з тривогою подумав Едмунд. Та лев дивився в інший бік. Прослідкувавши за його поглядом, Едмунд уперся очима в спину маленького гнома за два кроки від лева. «Ага! – прикинув собі Едмунд. – Як тільки він кинеться на гнома, я одразу – навтьоки!» Проте ані лев, ані гном з місця не зрушили. І раптом хлопчик згадав: йому ж казали, що Чаклунка перетворює живих істот на камінь. Він придивився пильніше і тільки тепер помітив, що лев від гриви до кінчика хвоста припорошений снігом. Дозволити вкривати себе снігом… могла тільки статуя. Жива істота б обтрусилася і все. Повільно, аби вгамувати серце, що калатало наче скажене, Едмунд вийшов із темряви та підкрався до лева. Як і раніше, лев стояв нерухомо. І, переборовши свої жахи, Едмунд врешті наважився торкнутись чудовиська. Про всяк випадок він тільки тицьнув у нього пальцем, та все було і без того зрозуміло. То був камінь. Його налякала звичайнісінька кам’яна статуя!
.....
